«Кримські татари повинні продовжувати кампанію щодо отримання справедливого відшкодування за конфіскацію їх земель та іншої власності», – професор Реддавей

19 Травня 2012

На Всекримському жалобному мітингу 18 травня 2012 року виступив близький друг кримськотатарського народу, професор політології Університету Джорджа Вашингтона Пітер Реддавей.

Завдяки його наполегливості, розповів на траурному мітингу перший заступник Голови Меджлісу Рефат Чубаров, у далекому 1976 році, через книгу «Ташкентський процес», що вийшла тоді в Амстердамі, світ дізнався про трагічну долю кримськотатарського народу та про репресії проти учасників національного руху кримських татар.

«Шановний Мустафа ага, шановні пані та панове, представники кримськотатарського народу!

Для мене велика честь бути запрошеним Вашим видатним лідером Мустафою Джемілєвим, Головою Меджлісу, взяти участь в щорічному траурному мітингу пам’яті жертв злочинної депортації вашого народу з Криму 68 років тому, 18 травня 1944 року.

Коли, будучи ще молодою людиною, я вперше дізнався про ваш національний рух, що бореться за повернення до Криму з депортації до Середньої Азії, я спочатку зацікавився, потім був глибоко зворушений і вражений ним. Живучи в той час в Англії (зараз я живу в США під Вашингтоном) і читаючи лекції в Лондонському університеті, я на щастя, зміг переконати редактора відомої щотижневої газети «The Observer» опублікувати мою статтю. Вона вийшла 30 березня 1969 на першій сторінці. Вона вперше розповіла західній публіці про історію вашого руху. Її супроводжували дві фотографії, на яких міліція розганяє Вашу мирну демонстрацію в Чирчику. Як матеріал для своєї статті я використовував самовидавний документ, який якраз незадовго до цього потрапив мені в руки. Це був 82 номер бюлетеня Постійного представництва кримських татар в Москві. Один з його представників передав його російським правозахисникам, а той у свою чергу, потайки переправив його в обхід КДБ з Москви до Лондона.

Пізніше я зміг опублікувати ще пару статей про безстрашний рух вашого народу, а також два розділи в книгах. Я також здружився з одним з Ваших істориків, Айше Сейтмуратовою, яка переїхала жити в США і надала мені допомогу в написанні статей. Я дуже радий бачити її сьогодні разом з нами.

В даний час я – професор на пенсії, і планую почати писати мемуари. В них увійдуть певні міркування про вашу непросту, часто трагічну, але тем не менш глибоко надихаючу історію в ХХ столітті. Будучи істориком і політологом, я досить добре обізнаний про вашу історію за останні 30 років комуністичного режиму. Протягом свого короткострокового візиту я з великим задоволенням зустрінуся з представниками вашого народу і проведу пару днів в Криму, а також дізнаюся трохи більше про поточну ситуацію, ваші досягнення і проблеми.