Хроніка окупації

Фото: Крим.Реалії (RFE/RL)

20 лютого 2014 року – дата початку збройної агресії, коли були зафіксовані перші випадки протиправного перетину Збройними Силами РФ державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму, для блокування українських військових частин. Власне ця дата пізніше була зафіксована в українському законодавстві, а також фігурує на відомчій медалі Міноборони Росії «За повернення Криму».

23 лютого 2014 року – найбільший мітинг проросійських сил у Севастополі. З трибуни вперше пролунали заклики не визнавати українську владу, було «обрано» так званого «народного мера» Севастополя – російського бізнесмена Олексія Чалого. Цього ж дня відбувся мітинг у Москві із закликами до поділу України на три частини, направлення російських «добровольців» для проголошення «Малоросії» зі столицею в Харкові.

Вранці 23 лютого 2014 року в Севастополі, біля будівлі колишньої в’язниці, у якому 23 лютого 1918 року більшовиками було закатовано голову Уряду Кримської Народної Республіки Номана Челебіджихана, відбувся траурний мітинг кримських татар на вшанування його пам’яті. На траурному мітингу разом з кримськотатарськими національними прапорами майоріли державні прапори України. По завершенні мітингу його учасники вирушили в місто Сімферополь, де о 13:00 розпочався 15-тисячний мітинг в пам’ять про політичного та державного діяча, одного з організаторів першого Курултаю кримськотатарського народу, Голову Уряду Кримської Народної Республіки Номана Челебіджіхана (1885 – 23 лютого 1918) та проти проросійського сепаратизму.

Фото: Крим.Реалії (RFE/RL)

24 лютого 2014 року – кораблі ВМФ РФ, які здійснювали охорону морської акваторії в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт в Новоросійську підрозділи російських військовослужбовців, які були використані для захоплення адміністративних будівель та блокування українських військових частин на території АРК та Севастополя, бойову техніку та взяли курс на Севастополь.

26 лютого 2014 року – мітинги під Верховною Радою Автономної Республіки Крим: один – проросійських організацій з вимогою автономії у складі Росії (близько 2 тисяч учасників), інший – на захист територіальної цілісності України, скликаний за рішенням Меджлісу кримськотатарського народу, у якому прийняли участь близько 12-15 тисяч осіб, переважно кримських татар та етнічних українців. Вдалося запобігти проведенню сесії Верховної Ради АРК, на якій за задумом російської сторони мало бути оголошено про від’єднання від України.

27 лютого 2014 року – російські військові без розпізнавальних знаків захопили будинки Верховної Ради АРК та уряду АРК у Сімферополі.

27 лютого 2014 року – Верховна Рада АРК під дулами автоматів російських військовослужбовців з 31-ї десантно-штурмової бригади ЗС РФ «проголосувала» за проведення так званого «референдуму про статус Криму», призначила представника партії «Русское единство» Сергія Аксьонова головою уряду Криму. Підрозділи ЗС РФ блокують українські військові частини й об’єкти на півострові. В ніч з 27 на 28 лютого були заблоковані аеропорти Сімферополь і Бельбек, сухопутні в’їзди до Криму з Херсонської області. Цього ж дня відбулася перевірка боєготовності військ Південного військового округу РФ, в якій було задіяно до 150 тисяч особового складу, 90 літаків, 120 вертольотів і 880 танків.

Фото: Крим.Реалії (RFE/RL)

1 березня 2014 року – Президент РФ В.Путін направив до Ради Федерації Федеральних Зборів РФ пропозицію про введення в Україну російських військ «для усунення загроз життю громадян Російської Федерації, співвітчизників, особового складу військового контингенту збройних сил Російської Федерації, який дислокується на території України». Рада Федерації одноголосно підтримала пропозицію. Цього ж дня російські ударні підрозділи розгорнулися у Ростовській, Воронезькій, Курській, Білгородській, Брянській областях. На Поліському, Слобожанському, Донецькому та Кримському оперативних напрямах було створено ударне угруповання, яке перебувало в повній бойовій готовності до вторгнення в Україну до кінця травня 2014 року.

3 березня 2014 року – з одиночним пікетом проти окупації Криму російськими військами до будівлі Ради Міністрів в Сімферополі вийшов Решат Аметов. Пізніше його викрали з площі представники “кримської самооборони” і це зафіксували камери спостереження. На зв’язок Решат Аметов більше не вийшов. Його було знайдено мертвим 15 березня у селищі Земляничне Білогірського району, за 60 км від Сімферополя. На тілі чоловіка були численні ознаки катування, голову було зав’язано скотчем, очі були виколоті, а поряд з ним лежали наручники.

Початок березня 2014 року – в різних частинах Криму щоденно проводились антивоєнні акції, жіночі демонстрації проти окупації. Зазвичай демонстрації проходили вздовж головних транспортних шляхів та біля заблокованих росіянами українських військових частин.

Фото: Крим.Реалії (RFE/RL)

9 березня 2014 року – в Сімферополі пройшов чисельний проукраїнський мітинг на честь 200-річчя Тараса Шевченка та проти проведення незаконного “референдуму”. В цей же день представниками так званої “самооборони Криму” було затримано кількох активістів.

16 березня 2014 року – відбувся т. зв. референдум про статус Криму, який суперечив Конституції України й основоположним нормам міжнародного права та не був визнаний міжнародною спільнотою. Зрежисований Росією захід на рішення Меджлісу кримськотатарського народу повністю бойкотували кримські татари та проукраїнське населення півострова. 14 березня 2014 року Конституційний Суд України визнав неконституційною постанову Верховної Ради АР Крим, згідно з якою провели «референдум».

18 березня 2014 року – у Москві Президент РФ В.Путін, «голова Ради міністрів Республіки Крим» Сергій Аксьонов, «спікер Верховної Ради Республіки Крим» Володимир Константінов і «Голова Координаційної ради з організації управління по забезпеченню життєдіяльності Севастополя» Олексій Чалий підписали т. зв. «Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії».

21 березня 2014 року – Президент РФ В.Путін підписав указ про ратифікацію цього «договору».

25 березня 2014 року – захоплено останню військову частину, що тримала український прапор в Криму, – тральщик ВМС «Черкаси». Автономна Республіка Крим і Севастополь повністю окуповані ЗС РФ.