Звернення Нарімана Джеляла до Дня кримськотатарського прапора
Засуджений росією до 17 років колонії перший заступник Голови Меджлісу закликає всіх співвітчизників зберігати очевидний вибір: «Два прапори – єдина країна». Його звернення опублікували Крим.Реалії.
Чув думку, що кримським татарам необхідно захищати власні національні інтереси, незалежно від прапора тієї чи іншої держави у Криму. І на перший погляд, начебто, правильно. Перед нами, незважаючи на обставини, стоять завдання розвитку культури, виховання молоді, збереження мови, зміцнення ідентифікації. Досягнення того, без чого народ припиняє своє існування. Але це, певною мірою, – примітивний підхід.
Якщо ми торкнемося суті наших національних інтересів, то висловлена на початку думка виявиться помилковою. Тому що низка обставин, у яких змушений сьогодні перебувати кримськотатарський народ, зовсім не сприяє його розвитку. А в деяких випадках веде до деградації його суб’єктності.
Упевнений, навіть поверховий аналіз нинішньої ситуації дозволяє зробити висновок, що політична система в Криму дає можливість кримським татарам існувати не більше як етнічному співтовариству зі своїми традиціями та базовими потребами. І то не без перешкод зусиль щодо їх подолання. Часто марних.
Кримських татар муміфікують, створюючи черговий експонат музею пострадянського сьогодення, яким стала Росія. Ще одним елементом заповідника «дружби народів», «багатонаціонального суспільства», перебування в якому вимагає відмови від природних прав будь-якого народу. Від права давати власну оцінку подіям, заявляти її публічно, ухвалювати самостійні рішення і реалізовувати їх. Тобто, бути вільними.
Якщо кримські татари хочуть залишатися суб’єктними, визначати вектор розвитку свого майбутнього за своїми традиціями та цінностями, то необхідність вибору прапора, тобто перспективи, очевидна. І для мене цей вибір простий і зрозумілий.
Кольори кримськотатарського прапора дають чітку відповідь. Довга, непроста історія взаємин українців і кримських татар. Спільні зусилля у становленні сучасної української держави. І, безперечно, спільність цінностей, цілей та способів їх досягнення роблять цей вибір очевидним. І рішення української влади останніх років, як і висловлені, нехай поки що як наміри, роблять цей вибір ще розумнішим і правильнішим.
Мої співвітчизники, під тиском обставин не бійтеся, бодай у своїх думках та судженнях, виходити за нав’язані рамки. І будьте готові не лише міркувати, а й діяти на користь нашого народу.
І частіше підіймайте голову, щоб бачити, як гордо майорить на вітрі блакитний стяг із золотою тамгою.
Байракъ куню хайырлы олсун!
Два прапори – єдина країна!