Меню

«Якби у нас була можливість повернутися на 67 років назад…», – Рефат Чубаров

05 Жовтня 2011
«Якби у нас була можливість повернутися на 67 років назад…», – Рефат Чубаров

Тези виступу на зустрічі з послами іноземних держав та главами місій міжнародних організацій, акредитованих в Україні
(Київ, 5 жовтня 2011 року)

Шановні пані та панове!

Якби у нас була можливість повернутися на 67 років назад, то ми стали б безпосередніми свідками злочину проти людства, що здійснювався в той час на кримській землі. Понад двісті тисяч кримських татар, переважно жінки та діти, упродовж трьох днів силою зброї були вигнані зі своїх домів, звезені до залізничних станцій, завантажені у вагони для перевезення худоби та під конвоєм офіцерів і солдатів НКВД відправлені до віддалених районів Центральної Азії, Сибіру й Уралу.

Якби у нас була можливість повернутися у той час, ми стали б також свідками жахливих подій, коли в нелюдських умовах спецпоселень, куди було зігнано кримських татар, голод, хвороби та знущання кожного дня, кожної години забирали людські життя – кримські татари втратили за перші роки свого вигнання близько 46 відсотків своєї чисельності. Для такого нечисленного народу, як кримськотатарський, це стало справжньою катастрофою, наслідки якої не подолані й сьогодні.

Проте, як би того не прагнула радянська влада, кримські татари вистояли, не підкорилися, не розчинилися у чужій землі, ціною неймовірних зусиль зберегли свою мову, свої звичаї, свою самобутність.

Але найголовніше, що їм вдалося, – це зберегти любов і відданість до своєї рідної землі, проявити волю та мужність, завдяки чому вони зорганізувалися і десятиліттями виборювали право свого народу на Батьківщину та відновлення справедливості.

Отже, масове повернення кримських татар, розпочавшись наприкінці 80-х років, співпало зі становленням незалежної Української держави. На сьогодні близько 280 тисяч кримських татар спромоглися повернутися на свої землі, але багато питань, від вирішення яких залежатиме подальша доля кримськотатарського народу, все ще залишаються без належних відповідей.

Повірте, ми добре розуміємо, в яких складних умовах, пов’язаних зі становленням незалежної Української держави, здійснюється процес повернення та облаштування кримськотатарського народу. Зазначу, що Україна – єдина з пострадянських країн, що підтвердила право раніше депортованих народів на повернення на свої землі. Але розуміємо також і те, що неухвалення за 20 років жодного закону, що передбачав би комплексне і справедливе розв’язання політико-правових і соціально-економічних проблем, пов’язаних з поверненням кримськотатарського народу та відновленням його невід’ємних прав, не може бути виправдано жодними причинами.

Правда полягає ще й у тому, що значна частина українських політиків, як у владі, так і в опозиції, відверто уникають необхідності правового вирішення кримськотатарської проблеми, оскільки в їхньому розумінні основні свободи та права, як на індивідуальному, так і на колективному рівнях, що складають підвалини справедливості миру в усьому світі, можуть бути віднесені до будь-кого, але тільки не до кримських татар.

Зрозуміло, що настільки явне ігнорування державою очевидної необхідності відновлення справедливості викликає у кримських татарів цілком зрозумілі відчуття.

У ситуації, що склалась, нам усім слід бути вкрай відвертими і чесно зізнатися в тому, що подальше зволікання з відновленням прав кримськотатарського народу може мати катастрофічні наслідки, що можуть призвести до втрати людською цивілізацією одного із самобутніх і давніх європейських народів.

Скажіть, як бути кримським татарам у такій ситуації? Тим більше, що за межами Української держави в них немає іншої батьківщини або етнічно спорідненого державного утворення, оскільки кримська земля, що дала життя цьому народові, є складовою частиною Української держави.

Тому для нас є очевидним те, що для усунення всіх наслідків депортації кримськотатарського народу, своєчасного та справедливого вирішення багатьох питань, пов’язаних з поверненням, облаштуванням і відновленням прав кримських татар, Українська держава та кримськотатарський народ потребують термінової допомоги з боку міжнародного співтовариства.

Відповідно, світова та європейська міжнародна спільнота не може й не повинна залишатися байдужою до того, що у ХХI столітті все ще не усунені катастрофічні наслідки злочинної депортації 18 травня 1944 року і десятиліть насильницького утримання кримськотатарського народу в місцях вигнання.

На наше переконання, слід терміново скликати під егідою міжнародних та європейських організацій спеціальний Міжнародний форум з питань відновлення прав кримськотатарського народу на своїй Батьківщині, забезпечення його безпеки і гарантій розвитку в Україні.

Деякі з наших опонентів натякають, мовляв, така пропозиція є недоречною, невже самі неспроможні у власному домі вирішити всі ці питання? Але ми й тут говоримо відверто: не треба соромитися запрошувати на допомогу міжнародне співтовариство і спеціалізовані міжнародні інституції, якщо власні урядовці та законодавці не в змозі знайти достойні шляхи вирішення кримськотатарської проблеми. Навпаки, Україна та кримськотатарський народ в умовах, коли залишилися сам-на-сам зі всіма проблемами, пов’язаними з облаштуванням близько 280 тисяч кримських татар, які вже повернулися до Криму, та очікуваним поверненням майже 120-130 тисяч тих, хто все ще перебуває у вигнанні та чекає на допомогу, сьогодні мають повне моральне право сподіватися на міжнародну допомогу. І така допомога має бути всебічною, спрямованою як на розв’язання соціально-економічних і культурно-просвітницьких потреб, так і на створення відповідної правової бази щодо відновлення прав кримськотатарського народу та надання гарантій його збереження і розвитку на власній землі.

При цьому ми виходимо з того, що форми та механізми надання допомоги з боку міжнародного співтовариства мають бути розроблені й узгоджені під егідою міжнародних організацій, членом яких є Україна, і за безпосередньої участі повноважних представників кримськотатарського народу.

На наш погляд, згаданий форум міг би відбутися під егідою ОБСЄ — організації, чиїм завданням є запобігання виникненню конфліктів у регіоні, врегулювання кризових ситуацій, ліквідація наслідків конфліктів.

Дякуючи всім вам за увагу, сподіваюся на відверте та щире обговорення і висловлення пропозицій з теми проведення Міжнародного форуму з питань відновлення прав кримськотатарського народу на своїй Батьківщині, забезпечення його безпеки та гарантій розвитку в Україні.

5 жовтня 2011 року

м. Київ