М.Джемілєв: Альтернативи Курултаю бути не може …

–Мустафа-бею, кримськотатарський національний рух розвивався протягом десятків років. За цей час змінилися форми участі людей у національному русі. Якщо спочатку були територіальні ініціативні групи, то двадцять років тому була сформована структурована система національного представництва – система Курултай-Меджліс. На Ваш погляд, чи відбувається розвиток після утворення цієї системи і в якому напрямку?

– Національний рух розпочався не з ініціативних груп. Після смерті Сталіна і наступу, так би мовити, “вегетаріанських” часів комуністичного режиму, коли вже за висловлювання своїх суджень не відразу вбивали, а тільки з дотриманням якогось декоруму слідства і судочинства: відправляли в тюрми і табори, звільняли з роботи, виганяли з інститутів, з партії (якщо там перебував). У цей час стали з’являтися звернення видних у минулому письменників, ветеранів війни та колишніх діячів Кримської АССР до керівництва країни з клопотаннями розглянути кримськотатарське питання і відновити права народу, тобто повернути на батьківщину і відродити національно-територіальну автономію. Паралельно були нелегальні листівки “чирчикської групи”, студентські групи, підпільні організації молоді з подальшими арештами за звинуваченням в антирадянській пропаганді та агітації (справа про Е.Сеферова і Ш.Абдурахманова в Чирчику, справа про “Союз кримськотатарської молоді” в 1961 році в Ташкенті). А потім тільки, з 1964 року, в місцях проживання кримських татар почали створюватися “ініціативні групи” і відправлятися регулярні делегації в Москву.

Така форма політичної самоорганізації була унікальною і першою на території колишнього СРСР. Вона мала свої плюси і, зрозуміло, деякі мінуси. Ініціативні групи не можна було назвати політичними організаціями і, звичайно, підвести під відповідну статтю кримінального кодексу. Щоб їх ще більше убезпечити від репресій, деякі наші співвітчизники з більш консервативного крила Національного руху називали їх навіть “ініціативними групами з надання допомоги партії і уряду в ленінському вирішенні кримськотатарського національного питання”. Але в ініціативні групи дуже легко було запровадити і гебістську агентуру і навіть створювати повністю підконтрольні органам ініціативні групи і течії в Національному русі. Правда, агентура особливої небезпеки не становила, оскільки майже ніяких секретів у нас не було. Але існування різних “підвідомчих” органам течій, які часто були в недружніх відносинах один з одним, зрозуміло, перешкоджало консолідації всіх сил народу. Тим не менш, іншої форми організації народу з метою відстоювання своїх політичних прав в ті часи не було. Про проведення відкритих виборів представників народу, скликання Курултаю та обрання представницького органу народу в ті часи, звичайно, не могло бути й мови. Це стало можливим в роки перебудови і незадовго до повного падіння радянського режиму.

За визнанням багатьох дослідників національних процесів в колишньому СРСР скликання Курултаю і обрання Меджлісу було одним з найбільш вдалих і своєчасних рішень кримськотатарського Національного руху. Пам’ятаю, в 90-і роки в університеті імені Джорджа Вашингтона, де я виступав з лекцією про правозахисний рух в СРСР, один професор, який представляв мене аудиторії, говорив приблизно в такому дусі: “В Радянському Союзі було багато національних рухів, їх число особливо збільшилася в роки перебудови, коли за подібну діяльність перестали садити в тюрми. На жаль, багато національних рухів швидко розкололися на різні ворогуючі один з одним частини. Але Національний рух кримських татар після падіння радянського режиму не тільки не розколовся і не ослаб, але навіть значно підсилився. І сталося це головним чином з тієї причини, що вони своєчасно провели серед свого народу демократичні вибори і обрали свій представницький орган, створили демократичну систему національного самоврядування … “

Що стосується подальшого розвитку нашої системи національного самоврядування, якщо в країні відбуваються якісь кардинальні зміни, а існуюча система вже не відповідає сформованим реаліям, то в цьому випадку і треба думати про якісь зміни і в нашій системі. Але в цьому сенсі за минулі 20 років якихось подій, що змушують переглянути нашу систему, в державі не відбулося. І взагалі, часта зміна представницької системи зовсім не є свідченням прогресу. Наприклад, парламентська система Великобританії не зазнала жодних змін вже протягом більше 200 років, але від цього вона не перестала бути демократичною.

– З моменту утворення Курултаю і Меджлісу в національному русі формувалися різні групи, які виступали проти рішень та діяльності цих органів національного самоврядування. Зокрема, можна згадати Раду аксакалів, Партію мусульман України, Кримськотатарський блок і т.п. Однак, якщо раніше діяльність таких структур мала фрагментарний характер, то сьогодні, по-перше, зросла кількість таких груп, по-друге, їх діяльність набула систематичного характеру, і, по-третє, вони здійснюють неодноразові спроби скоординувати свої дії. На ваш погляд, чим викликані ці зміни і до яких наслідків вони можуть призвести?

– Групи і течії в Національному русі були і задовго до скликання Курултаю в 1991 році. Це цілком нормально, оскільки не можуть усі люди думати однаково, не у всіх людей однаковий життєвий досвід, рівень інтелекту, знань, порядності, вірності тим чи іншим життєвим принципам і т.п. Поділ думок з приводу шляхів і методів Національного руху намітився вже в другій половині 60-х років, коли інформація про боротьбу кримських татар за свої права, їх становище в СРСР почала з’являтися в зарубіжних ЗМІ. Консервативна або “прокомуністична” частина руху вважала, що це приносить шкоду народу, ще більше налаштовує владу проти кримських татар і віддаляє вирішення питання. Вони були також категорично проти будь-яких контактів та співпраці з іншими правозахисниками в СРСР і вважали, що треба звертатися тільки до “рідної ленінської партії”. Інші, на ті часи більш радикальні, виходили з того, що без демократизації всієї системи не будуть вирішуватися ніякі питання і в тому числі кримськотатарські. І що, взагалі, радянська влада вирішить це питання тільки тоді, коли зрозуміє, що невирішення обійдеться їм дорожче, ніж вирішення. Тому ця частина руху кримських татар незабаром стала органічною частиною і досить потужним крилом загальносоюзного правозахисного руху. І відносини цієї частини руху з нашими “консерваторами”, звичайно, були досить прохолодними.

Але одна справа, коли групи і течії створюються за переконаннями, по своєму баченню шляхів і методів вирішення проблем народу, і зовсім інша, коли вони створюються, керуючись бажанням декого бути хоч в якомусь угрупованні лідером, або ж створюються і підтримуються сторонніми силами з метою розколу і, відповідно, послаблення Національного руху. Пам’ятаю, в 1993 році в своєму інтерв’ю по “Радіо Свобода” заступник начальника відомого 5-го відділу КДБ СРСР підполковник А.Н.Кічіхін, розповідаючи про методи боротьби органів з національними рухами, говорив про те, що їхнє відомство боролося з національними рухами в СРСР не тільки за допомогою репресій, але також методами внесення в їх середовище розколу, створенням аналогічних, але підконтрольних органам “рухів”. І як приклад, наводив кримськотатарський національний рух, де на противагу основному руху було створено три різні “течії”. Це висловлювання А.Кічіхіна тоді цитувалася і в наших засобах інформації. До речі, багато функціонерів цих “паралельних течій” і зараз іменують себе “ветеранами національного руху” і час від часу виступають з гучними заявами проти Меджлісу.

Але перераховані вами структури “Рада аксакалав”, “Партія мусульман України” і “Кримськотатарський блок” – це явища іншого роду. Перша створювалася в 1999 році лідером кримської компартії і тодішнім спікером парламенту АРК Л.Грачем, щоб мати у себе хоч якусь ручну кримськотатарську структуру, оскільки з Меджлісом у нього стосунки були, м’яко кажучи, не вельми теплими. З відходом Л.Грача, звичайно, пішли в небуття і ці “аксакали”, яких в народі називали не інакше, як “акшакалами”. Втім, деякі з них іноді фігурують в нових створюваних проти Меджлісу структурах, у тому числі новоствореному “кримськотатарському фронті”. “Партія мусульман України” і “Кримськотатарський блок” створювалися виключно під вибори. Перша – Партією Регіонів, друга – на кошти одного кримського бізнесмена, що балотувався в депутати. Завдання обох полягало в тому, щоб відірвати хоч якесь число голосів кримськотатарського електорату. Ці угруповання до спецслужб навряд чи мали якесь відношення, хоча “кадри” в значній частині ті ж. Зараз робиться спроба об’єднати всі старі й новостворені угруповання в єдиний “фронт” проти Меджлісу. Але можна не сумніватися, що результат буде той же, що і з “акшакалами”, оскільки у кримських татар за всі роки боротьби виробився міцний імунітет проти спроб розколу.

– Уже кілька разів у Криму проводилися так звані “загальнонаціональні збори кримських татар”. Як Ви вважаєте, чи здійснюються сьогодні спроби створити громадські структури альтернативні Курултаю?

– Загальнонаціональними зборами кримських татар можна називати тільки збори, в яких беруть участь люди, обрані за якоїсь розумної системи самими кримськими татарами. Причому, представництво повинно охоплювати весь народ або хоча б його більшість. В даний час загальнонаціональними зборами кримських татар можна називати тільки сесії Курултаю кримськотатарського народу. А називати такими сходки груп людей з півсотні-ста чоловік, які збираються деякими людьми для того, щоб позлословити про невдачі або безсилля Меджлісу у вирішенні якихось проблем, це означає проявити велику неповагу до свого народу. Але, на жаль, у нас і це практикується.

Можна, звичайно, створювати проти Курултаю хоч кілька десятків структур і навіть об’єднати якимось чином ці десятки в одну єдину, але якщо учасники цих структур не обираються самим народом, то про яку ж альтернативу Курултаю може йти мова? Якщо гіпотетично припустити, що вони дійсно проведуть вибори представників і створять якусь нову представницьку структуру, яка охопить весь народ або хоча б його половину, то тоді сам Курултай, щоб уникнути розколу серед народу, повинен скласти свої повноваження, а його делегати повинні активно включитися в діяльність нової структури. Але найкраще, звичайно, якщо всі ці незадоволені діяльністю Курултаю люди постараються своїми справами заслужити найбільшу довіру співвітчизників, будуть обрані його делегатами і на Курултаї доб’ються прийняття тих рішень, які вони вважають найбільш правильними, в тому числі за складом Меджлісу і його голови. Так що за будь-яких обставин альтернативи Курултаю не може бути.

– Нещодавно була висловлена ідея повернутися до практики видачі мандата представника кримськотатарського народу, яким у 60-80-і рр.. група кримських татар уповноважувала делегата представляти їх інтереси. Раніше висловлювалася пропозиція формувати національний представницький орган шляхом автоматичного зарахування до його складу депутатів усіх рівнів, обраних з числа кримських татар. Чи не є ця спроба прагненням замінити діючу вже двадцять років виборну систему національного представництва Курултай-Меджліс?

– “Мандати” з підписами мешканців того чи іншого селища, кварталу або вулиці видавалися в ті роки делегатам кримських татар, яких відправляли в Москву. Вони потрібні були не стільки для влади, скільки для керівників делегації в Москві, щоб вони знали хто і звідки. Повертатися до цієї системи, коли є можливість легально проводити вибори представників у відповідності з усіма демократичними стандартами, просто нерозумно. Носіїв таких “мандатів” зараз ніхто всерйоз не буде вважати представниками народу, оскільки зібрати підписи можна для кого завгодно. Ініціаторами подібних “ідей” є, як правило, люди, які не мають шансів бути обраними у відповідності з виробленими Курултаєм правилами, в особливості “ветерани” у минулому “паралельних течій” в Національному русі.

Автоматично зараховувати обраних депутатів всіх рівнів в число представників теж не можна, оскільки вони обираються не як представники кримських татар, а як депутати того чи іншого округу, від тієї чи іншої партії, і в їх обранні беруть участь не тільки кримські татари. Є депутати з числа кримських татар (один навіть від “російського блоку” у Джанкойському районі, один – від комуністів у Феодосії), за яких практично не голосували кримські татари.

– Які завдання є сьогодні пріоритетними в діяльності Курултаю і Меджлісу?

– Меджліс і Курултай займаються всіма проблемами співвітчизників, не розділяючи їх на ступені пріоритетності. Але найбільш важливими, звичайно, є прийняття закону України про відновлення прав кримськотатарського народу та інших депортованих за національною ознакою, відновлення хоча б мінімуму справедливості у земельному питанні, бо повна справедливість вже практично неможлива, оскільки основні землі давно захоплені і закріплені відповідними печатками, повернення на батьківщину співвітчизників, що вимушено залишаються поки в місцях депортації, забезпечення адекватного представництва репатріантів в структурах управління автономії, відновлення системи освіти рідною мовою, вирішення багатьох соціальних проблем.

Приблизно 53% кримських татар мають житлові проблеми – у них немає свого житла або стан житла далеко не відповідає мінімальним стандартам. Важке становище в нових поселеннях кримських татар – немає доріг з твердим покриттям, системного опалення, а в деяких навіть води і електрики. Катастрофічне становище з школами, покоління втрачає свою рідну мову. На все це потрібні кошти, а фінансування з державного бюджету соціальних програм для репатріантів в останні роки зведено практично до нуля. Є плани залучення інших коштів на ці цілі. Турецьке керівництво погодилося фінансувати будівництво декількох шкіл, збудувати або придбати деяку кількість житла, надати допомогу в будівництві центральної мечеті, виробничого містечка, кримськотатарського культурного центру. Якщо це все буде реалізовано, то в грошовому обчисленні витрати перевищать державне фінансування програм облаштування репатріантів за всі минулі 20 років. Але й тут ми натрапляємо якщо не на відкритий, то на глухий бюрократичний опір наших чиновників, які під різними приводами не затверджують програму допомоги Турецького Агентства з міжнародного співробітництва та координації.

Значні надії в цьому плані покладаємо і на підсумки Міжнародного форуму з проблем Криму і кримських татар, проведення якого плануємо до кінця цього року.

Вів бесіду Наріман Джелял

Кримськотатарська газета “Авдет”