Доповідь народного депутата України Мустафи Джемілєва на саміті у Вільнюсі

30 Листопада 2013

«Парламентський саміт Демократії»

Литва , м. Вільнюс , 28 листопада 2013 року

Шановний пане головуючий , шановні пані та панове!

Рішенням Національного з’їзду кримських татар ( Курултаю ) я уповноважений говорити тут не тільки як народний депутат України , а й від імені всього кримськотатарського народу – корінного народу Кримського півострова , який в 1944 році був депортований зі своєї території , підданий геноциду , а потім , протягом декількох десятків років виключно демократичними і ненасильницькими методами боровся і продовжує боротися за повернення на свою батьківщину і відновлення своїх прав. Те , що я зібрався сказати про проблеми кримських татар у контексті перспектив євроінтеграції України зайняло б близько 15 -ти хвилин. Але оскільки встановлений регламент на виступи передбачає значно менше часу , то я змушений буду істотно скоротити свою промову .

Кримськотатарський національний рух був одним з наймасовіших демократичних рухів на території СРСР. Він став одним з потужних ланок загальносоюзного правозахисного руху та вніс свій певний внесок у святу справу руйнації комуністичного режиму і розпаду радянської імперії. Ми не були великими оптимістами і не дуже розраховували , що ще за нашого життя імперія розвалиться. Головне наше завдання зводилося до того , щоб домогтися демократизації суспільства і держави , а це повинно було забезпечити справедливе вирішення багатьох проблем , у тому числі повернення кримських татар на свою батьківщину і відновлення їх національно – територіальної автономії. Але події розвивалися дуже динамічно, і імперія, яка трималася 74 роки на терорі і насильстві, досить легко і майже безкровно впала.

Не всі держави, що утворилися на пострадянському просторі, виявилися готовими до умов свободи і демократії. Влада в багатьох нових державах опинилася в руках колишніх радянських функціонерів , тобто тих людей , які не тільки не домагалися демократії та незалежності своїх народів , але навпаки , виконуючи вказівки своїх московських начальників , безпосередньо брали участь у придушенні демократичних рухів. Тому , якщо деякі пострадянські держави , наприклад , країни Балтії , швидко досягли такого рівня , щоб стати членами Євросоюзу і НАТО , то в інших новоутворених державах встановилися режими , які мало відрізняються від колишнього радянського .

Україна була однією з тих регіонів СРСР , де рух за свободу і незалежність був досить сильним. Незважаючи на те , що населення України становило всього 22 % всього населення СРСР , 45 % всіх політв’язнів у тюрмах і таборах СРСР становили українці. Тим не менш, є багато чинників, що перешкоджають і гальмують процес демократизації та євроінтеграції України . У ряді цих факторів найбільш істотним і визначальним є вплив великої сусідньої країни на її економіку та політику. Україна зараз займає якесь середнє положення між демократичними і тоталітарними пострадянськими країнами. Яким буде майбутнє України залежить , звичайно ж , в першу чергу від нас самих , тобто громадян цієї країни , від нашої активності у відстоюванні своїх демократичних свобод , але й від рівня тієї підтримки , яку можуть надати Україні європейські структури.

Значна частина кримських татар у роки «перебудови» і перші роки незалежності України змогла повернутися до Криму з місць заслання , але зіткнулася на своїй батьківщині з лютим російським шовінізмом . Про рівень шовінізму і взагалі про моральне здоров’я суспільства свідчать і дані соціологічних досліджень . Так , відповідно до опублікованих навесні цього року результатів соціологічних досліджень , 84 % жителів Криму, як і раніше, вважають одного з головних злочинців 20 -го сторіччя Й.Сталіна великим державним діячем і виправдовують всі його репресії. Відповідна пропаганда ведеться і російськомовними засобами інформації.

Незважаючи на те , що кримські татари були в Криму головною організованою політичною силою , яка протистоїть проросійському сепаратизму і виступає на захист цілісності України , влада не вжила якихось серйозних заходів для захисту їх законних прав . Вони і понині залишаються в Криму найбільш дискримінованою частиною населення . Незважаючи на наші зусилля, до теперішнього часу не прийнятий закон України щодо відновлення колективних прав народу , хоча в усіх посткомуністичних країнах , де мали місце депортації за етнічною ознакою, подібні закони прийняті ще багато років тому.

Хоча кримські татари становлять зараз близько 14 % населення автономії , в структурах влади їх чисельність не перевищує 2-3 відсотків. Конституційна норма , яка гарантує право всіх національностей отримувати освіту рідною мовою, щодо кримських татар практично не діє , і через відсутність шкіл з викладанням рідною мовою більше 90 % дітей кримських татар змушені ходити до російськомовних шкіл. Якщо врахувати , що близько півстоліття перебування в місцях заслання кримськотатарська мова була практично під забороною , то в наявності загроза повної асиміляції і зникнення кримськотатарської нації.

Кримські татари були позбавлені рівних прав і в приватизації землі , оскільки відповідно до земельного кодексу України земля в приватну власність передавалася переважно тільки членам колишніх колгоспів на території України . Не можуть повернутися на свою батьківщину і змушені залишатися в місцях заслання ще понад ста тисяч кримських татар.

Подібне ставлення влади до кримських татар багато в чому пояснюється також тим , що вони не прагнуть пристосуватися до існуючої влади і на всіх виборах на території України в переважній своїй більшості відповідно до рекомендацій свого Національного з’їзду традиційно підтримують демократичні сили України . Відповідно з аналітичними записками СБУ України кримські татар і їх представницький орган – Меджліс кримськотатарського народу розглядаються як головна організована політична сила , яка є опозицією чинній влади в Криму , а тому розробляє заходи по ослабленню впливу меджлісу і внесенню розколу серед кримських татар. Аналогічні служби сусідньої держави розглядають кримських татар як одну з головних перешкод у реалізації своїх стратегічних інтересів у Криму , а тому проводять таку ж діяльність щодо кримських татар і Меджлісу кримськотатарського народу.

Для безконфліктного вирішення проблем депортованих три роки тому нами було висунуто пропозицію скликати Міжнародну конференцію для розгляду шляхів відновлення прав кримськотатарського народу. Ми вдячні ОБСЄ та Євросоюзу за підтримку цієї ініціативи і заходи , прийняті ними в цьому напрямку. 19 вересня цього року комісар Євросоюзу з розширення Штефан Фюле висунув пропозицію скликати цю конференцію в Криму до 70 -ї річниці депортації кримськотатарського народу , тобто до 18 травня 2014 року. Але чіткої відповіді на цю пропозицію з боку вищої влади України поки немає.

Підписання Україною угоди про асоціацію з Євросоюзом відкрило б шлях до цивілізованого вирішення багатьох проблем , у тому числі вирішення відповідно до європейських стандартів проблем захисту прав нечисленних етносів. Але необхідної рішучості керівництва України в цьому напрямку ми не побачили. Воно легко піддалося шантажу сусідньої країни.

І останнє , три дні тому в Україні відзначалося , в тому числі на державному рівні , 80 -річчя голодомору , в результаті якого в страшних муках голоду загинули близько 5 мільйонів українців. Звичайно , пройшло вже багато років , але все ж уявіть собі п’ятимільйонну гору трупів і серед них щонайменше трупів півтора-двох мільйонів діточок. Головною метою цього жахливого злочину було знищити опір українців колективізації , прагнення людей до своєї економічної і політичної незалежності або, висловлюючись кремлівської термінологією того часу , «зламати хребет українського націоналізму». Сьогодні кремлівське керівництво , прагнучи зберегти свій вплив у пострадянському просторі шантажем і економічними санкціями, намагається перекрити Україні дорогу в європейське співтовариство народів.

У цих умовах ми закликаємо парламенти всіх країн і міжнародні організації докласти всіх зусиль для нейтралізації дій сусідньої країни і надати всебічне сприяння інтеграції України в європейське співтовариство.

Дякую за увагу .