Депутат Європарламенту Еміне Бозкурт розповіла в Брюсселі про депортацію 18 травня 1944 року

18 Травня 2013

18 травня 2013 в Ак’месджіті понад 40 тисяч осіб взяли участь у Всекримському жалобному мітингу, присвяченому 69-й річниці депортації кримськотатарського народу зі своєї історичної Батьківщини – Криму.

Перший заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу, Президент Всесвітнього конгресу кримських татар Рефат Чубаров зачитав учасникам Всекримського жалобного мітингу звернення депутата Європарламенту Еміне Бозкурт.

Європарламентарій Еміне Бозкурт, кримська татарка за походженням, 18 травня 2013 року в ході свого виступу в Європарламенті розповіла про найбільшу трагедію кримськотатарського народу – насильницьку депортацію 18 травня 1944 року.

«Для мене велика честь вітати Вас, в той час як у всій Європі проводять пам’ятні заходи, присвячені пам’яті жертв депортації кримських татар. Я б хотіла ще раз нагадати, що, будучи дочкою кримськотатарської сім’ї, я завжди знаходилася поруч з вами і завжди кажу про кримських татар в Європейському парламенті.

Кримські татари, що випробували страждання і пережили великі втрати і депортацію, все ще продовжують боротьбу за існування. Кримські татари, щоб сказати Україні і ще багатьом країнам світу: «І МИ ЛЮДИ, І МИ Є НА ЗЕМЛІ», щоб зберегти свою культуру і захистити свої права, безустанно продовжують боротися. Ця боротьба кримських татар мотивує, надихає нас усіх і дає мені сили.

Дуже важлива підтримка кримських татар Європейським Союзом. Зокрема, в рамках відносин України з Європейським Союзом, ми розраховуємо на велику повагу до прав людини в Україні. Протягом останніх місяців Європейський парламент підписав постанову, яка спрощує візовий режим для громадян України, тому що ми хочемо бачити покращення у сфері демократії і прав людини в Україні, тому що ми хочемо показати, що ми будемо підтримувати вжиті Україною кроки щодо прав людини. Для цього потрібно поваги до культур різних етнічних груп у країні. Пережите кримськими татарами має бути визнано, щоб рани дійсно почали гоїтися. Рани повинні гоїтися, щоб кримські татари, де б вони не жили, могли відроджувати і розвивати свою культуру, щоб могли з надією дивитися на майбутнє».