Мустафа Джемілєв впевнений в тому, що подальше ігнорування прав кримськотатарського народу є суттєвою перешкодою на шляху розвитку демократії в Україні

11 Січня 2012

Виступ голови Меджлісу кримськотатарського народу, народного депутата України Мустафи Джемілєва на Парламентських слуханнях «Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи»

11 січня 2012 року

Зал засідань Верховної Ради Украйни

Шановний Голово !

Шановні учасники парламентських слухань!
 

Тема, яку ми сьогодні обговорюємо, є  вкрай актуальною, оскільки утвердження та забезпечення прав і свобод громадян, представників різних національностей є одним з найважливіших обов’язків держави.

Так, можна погодитися з тим, що сформована за роки незалежності законодавча база України у певній мірі сприяє створенню умов для реалізації державної політики у етнонаціональній сфері.

Але правда полягає і в тому, що наявність низки невирішених питань у цій сфері, зокрема, подальше ігнорування необхідності вирішення проблем, пов’язаних з поверненням,  облаштуванням та відновленням прав кримськотатарського народу, є суттєвою перешкодою на шляху розвитку демократії в Україні, утвердженню в українському суспільстві засад гуманізму і демократії, забезпечення всебічного розвитку кожної окремої особи та етнічних спільнот, формування політичної української нації.

Знаю, що немало хто з моїх колег , а також серед урядовців виходять з того, що, мовляв, вирішення суспільством питань соціально-економічного розвитку та покращення життєвих умов громадян автоматично призведе до усунення проблем у міжнаціональній та міжрелігійній сферах.

Це хибна думка, і про то свідчить досвід інших країн, які забезпечивши високий матеріальний рівень життя свої громадян, все одно були змушені повернутися до вирішення питань, які б сприяли міжетнічній злагоді в суспільстві на основі невід’ємних прав людини та прав народів.

Отже, для України з її поліетнічним складом населення, прийняття Концепції державної етнонаціональної політики вкрай необхідна. При цьому, головним завданням такої Концепції має бути надання правотворцям, державним службовцям єдине розуміння принципів, цілей, напрямів державної етнонаціональної політики. Саме таким чином, може бути поставлено заслон появі суперечливих положень у законах і, особливо, у підзаконних актах, довільному тлумаченню на місцях сутності політики держави щодо титульної – української нації, корінних народів та національних меншин.

Треба зазначити, і про це дуже правильно сказав голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Олег  Зарубінський, що без ухвалення Концепції державної етнонаціональної політики неможливо прийняття законів  України з конкретних національних проблем.  

Хочу також зазначити, що в електронній базі Верховної Ради України ще з 2005 року зберігається проект Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України, підготовлений та зареєстрований народним депутатом України Рефатом Чубаровим спільно з авторським колективом з числа провідних фахівців України.

Цей проект Концепції  містить у собі термінологічний апарат, аналіз сучасного стану етносоціального та етнополітичного розвитку України, визначення принципів, мети, завдань, основних напрямів  державної етнонаціональної політики України та спрямований на законодавчий розвиток відповідних статей Конституції України, зокрема статті 11 та статті 92, у яких містяться зобов’язання держави щодо української нації, корінних народів  та національних меншин України.

Свого часу цей  законопроект отримав позитивний висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України та був ним рекомендований до прийняття за основу. Нагадаю, що цей законопроект був підтриманий Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин.

Я звернувся до авторів цього законопроекту и отримав від них дозвіл на повторну його реєстрацію  від імені народних депутатів – членів Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин.  

Окремо хочу відмітити положення останнього звіту Комісії ООН по ілюмінації всіх форм расової дискримінації щодо України, який був ухвалений буквально три місяці тому, а саме 14 вересня 2011 року. В цьому документі,  разом з перерахованими заходами, які  необхідно ухвалювати Україні  в плані відновлювання політичних,   культурних та соціальних прав кримськотатарського народу  і деяких національних груп, які мешкають в Україні, також висловлено стурбованість з приводу відсутності в Україні законодавчого акту, який гарантував би забезпечення Україною прав корінних народів відповідно до Конституції України, зокрема статті 11 та статті 92.  

В контексті практичної реалізації зазначених питань хочу анонсувати  ініціативу національного з’їзду кримськотатарського народу щодо проведення в Україні у 2012 році під егідою ОБСЄ Міжнародного форуму з питань відновлення прав кримськотатарського народу на своїй Батьківщині, забезпечення його безпеки і гарантій розвитку в Україні. Проведення такого Форуму сприятиме піднесенню проблеми на високий міжнародний рівень,  що допоможе нашій державі спільно з міжнародною  спільнотою вирішувати складні завдання відновлення історичної справедливості та забезпечення прав громадян і народів.

Я також згоден з головуючим на парламентських слуханнях Миколою Томенком, а також депутатами,  зокрема Володимиром Марущенком  та Іваном Попеску, патріархом української дипломатії Геннадієм Удовенком щодо необхідності негайного відновлення Державного комітету у справах національностей.

Завершуючи свій виступ, хочу акцентувати вашу увагу на очевидній істині – успіх України, майбутнє України та українського суспільства, перспективи демократії цілком залежать від того, наскільки нам вдасться забезпечити невід’ємні права всіх етнічних і релігійних складових суспільства.

Дякую за увагу!