Курултай серед тюркських народів, в тому числі й кримськотатарського, є традиційним інститутом вищої державної влади, який скликався під час переламних та доленосних подій в історії. На ньому забезпечувалось широке представництво вільних членів громади та приймались рішення, що ставали обов’язковими до виконання всіма верствами населення. 

Основою сучасного Курултаю є не тільки багатовіковий історичний спадок демократичного управління, але й досвід будівництва національної державності в 1917 році та створення розгалуженої структури кримськотатарського Національного руху 1950-80-х років. 

Встановлення радянського режиму в Криму в 1920-х роках, хоч і призвело до створення Кримської АРСР з метою залучення корінного народу до нової влади, на практиці ж супроводжувалось посиленням репресій по відношенню до найяскравіших представників. Була проведена повна чистка державного апарату від кримських татар, яких було запідозрено в прагненні до національного відродження, тисячі сімей сільських мешканців було виселено під час колективізації, було знищено цвіт кримськотатарської інтелігенції. Але найбільшого удару по “нелояльному” кримськотатарському народу було завдано тотальною депортацією 1944 року. 

Другий Курултай

Бувши виселеними за межі своєї батьківщини та знаходячись ще в умовах спецпоселень, кримські татари починають масовий Національний рух за повернення народу до Криму та поновленню всіх його прав. 

Структура кримськотатарського Національного руху, фундамент якої було закладено наприкінці 50-х – початку 60-х років ХХ століття, була максимально прилаштовано для діяльності в умовах жорсткого авторитарного комуністичного режиму. Національний рух тоді складався з широкої мережі ініціативних груп, що діяли чи не в кожному регіоні СРСР, де проживали кримські татари. 

8 березня 1990 року – на засіданні Центральної Ради ОКНР було створено робочу групу для вивчення можливостей проведення Курултаю. 

1 травня 1990 – робочій групі доручено встановити контакти з представниками всіх течій національного руху, а також іншими зацікавленими групами кримських татар. 

23 вересня 1990 року – проведено установчі збори Організаційного комітету з підготовки Курултаю, до складу якого увійшло 36 людей (голова – Сервер Омеров). Визначено структуру оргкомітету: Центрально виборча комісія, редакційна комісія та організаційне бюро. Оргкомітет затвердив «Положення про організацію виборів делегатів на з’їзд кримськотатарського народу», форми бланків «Реєстраційний лист виборця» та «Реєстраційний лист учасників конференції», рекомендував зразки протоколів.

«Положення про організацію виборів …» було надруковано в пресі та передбачало проведення виборів в два етапи. На першомі етапі на загальних зборах в місцях проживання кримських татар обирались виборщики, які на другому етапі на своїх конференціях (районних, міських, обласних чи республіканських) обирали делегатів з’їзду. Було встановлено квоти – 1 виборщик від 30 людей, 1 делегат з’їзду від 1000 людей (33-34 виборщики). У виборах мали право брати участь всі кримські татари/татарки, що досягли 16-річного віку. Виборщиків обирали відкритим (але іноді на розсуд зборів – таємним) голосування, а делегатів з’їзду на конференції – таємним.З жовтня 1990 по травень 1991 року проводилась виборча кампанія, які всіляко перешкоджають місцеві органи влади. 

Кримська влада з самого початку підготовки до Курултаю зайняли ворожу позицію. На основі надрукованих в газеті «Авдет» проектів  документів влада заявила, що в них передбачається створення незалежного національного парламенту та паралельних структур влади. Вони відмовились дати офіційний дозвіл на проведення Курултаю.

У відповідь на це 30 травня 1991 року декільк сотен кримських татар провели акцію протесту під будівлею  Ради Міністрів Криму у Сімферополі. В результаті влада була вимушена підписати запрошення іноземним гостям та видати офіційний дозвіл на проведення з’їзду. Пізніше стало відомо, що радянські посольства та консульства отримали розпорядження не видавати візи на в’їзд в СРСР особам, які запрошені на Курултай кримськотатарського народу. 

Напередодні Курултаю виборча комісія підбила підсумки виборів: в Криму було обрано 129 делегатів, в Узбекистані – 88, в Казахстані – 1, в Киргизстані – 4, в Таджикистані – 3, РРФСР – 16, в Украіні (окрім Криму) – 9, В Литві – 3, в Латвії – 1, в м. Сухумі – 1. Мандатною комісією Курултаю було підтверджено повноваження 255 делегатів. Враховуючи норма 1 делегат від 1000 людей,  а також наявність представників майже з усіх регіонів, де жили кримські татари, Курултай в такому складі мав право вирішувати поставлені завдання та обирати єдиний повноважний представницький орган кримськотатарського народу. 

Запрошення на національний з’їзд кримськотатарського народу було розіслано в усі існуючі державні органи Радянського Союзу, суспільно-політичним та правозахисним організаціям, в засоби масової інформації. Державні органи влади не виявили зацікавленості, та на Курултаї не були присутні, за виключенням представника Ради міністрів України та заступника Ради міністрів Криму. Проте багато уваги до Курултаю було з боку громадськості та ЗМІ. 

ІІ Курултай відкрився 26 червня 1991 року в Сімферополі. На сесії Курултаю з поміж його делегатів було обрано Меджліс кримськотатарського народу у складі 33 людей, а також Голову Меджлісу – Мустафу Джемілєва та його заступника – Рефата Чубарова. 

6 липня 1991 року відбулося перше засідання Меджлісу кримськотатарського народу, на якому було затверджено його структуру та прийнято рішення про підготовку Положення про місцеві органи національного самоврядування. Ці органи утворювались згідно з дорученням Курултаю та були покликані реалізовувати рішення Меджлісу кримськотатарського народу, захищати інтереси народу при взаємодії з місцевою владою, сприяти відродженню та розвитку культури, мови, релігії, звичаїв та традицій. На території практично усіх 290 сільських, селищних, міських рад Криму протягом 1991–1992 років було обрано регіональні та місцеві органи національного самоврядування (меджліси), серед них – 15 районних та 7 міських меджлісів. 

Автор: Ельведін Чубаров