В Бахчисараї вшанували пам’ять міського голови Мустафи Мурза Давидовича

19 Грудня 2012

За ініціативи Бахчисарайського міського голови Костянтина Рубаненка в загальноосвітній школі I-III ступеней № 5 з кримськотатарською мовою навчання м. Бахчисарая 18 грудня 2012 року відбулися заходи, присвячені пам’яті відомого кримськотатарського громадсько-політичного діяча дореволюційного Криму Мустафи Мурзи Давидовича, що протягом багатьох років був градоначальником двох кримських міст: Алушти і Бахчисарая та відкриття пам’ятної дошки.

У заході взяли участь депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, керівник відділу культури та освіти Міллій Меджлісу Сафуре Каджаметова, Бахчисарайський міський голова Костянтин Рубаненко, голова Бахчисарайського регіонального меджлісу Ахтем Чийгоз, заступник голови Бахчисарайської районної державної адміністрації Галина Пехар, начальник відділу освіти Михайло Сергєєв, завідуюча сектором освіти кримськотатарською мовою управління загальної середньої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим Зарема Сулейманова, заступники директорів шкіл з кримськотатарською мовою навчання по навчально-виховній роботі, заступник директора Кримськотатарської бібліотеки ім. І. Гаспринського Ліля Кадирова, директор Будинку-музею І. Гаспринського Якуб Аппазов, нащадки роду Давидовичів: Надире, Сабріє -дочки Едіє Давидович (Едіє – донька Якуба, старшого сина Мустафи) Усніе, Надир – онуки Едіє Давидович, Ліля Шаймарданова – внучка Ніязі (Ніязі-онук Зоре. Зоре – дочка Мустафи Давидовича), жителі міста.

Мустафа Мурза Давидович – відомий державний і громадський діяч, дипломат, педагог. Неоціненна його роль у становленні та розвитку Бахчисарая і Алушти. Стараннями і зусиллями Давидовича в цих містах зберігалися традиції і культурні цінності, зміцнювалися міжнаціональні відносини, удосконалювалася система освіти. Діяльність міського голови була високо оцінена державою.

Приїхавши в 1867 році вперше до Криму, Мустафа Мурза Давидович отримує тут педагогічну освіту і починає працювати вчителем. Його сподвижником і соратником був видатний кримськотатарський громадський діяч, педагог, перекладач, видавець газети «Терджиман», голова міста Бахчисарая Ісмаїл Гаспринський, ідеї якого підтримував і запроваджував у життя Мустафа Давидович.

«Майбутнє нації в підростаючому поколінні, яке має отримати гідну освіту», – це слова Мустафи Давидовича. Його стараннями в Бахчисараї поліпшувалася якість світської освіти в школах і стали відкриватися ремісничі школи. Жодна урядова або земська нарада з питань навчання і виховання не обходилася без Давидовича. «У справі освіти з Давидовичем може змагатися тільки Ісмаїл Гаспринський, його товариш шкільних років і соратник», – констатували сучасники.

Обрання Мустафи Давидовича головою Бахчисарая підтвердило його високий авторитет серед мешканців міста. Довіру цю він виправдав своїми конкретними справами, які були відзначені державними нагородами.

Двадцятидворічний період життя і діяльності Давидовича на посаді голови міста Бахчисарая став часом його становлення як державного і громадського діяча, політика і дипломата.

Учасники заходу стали свідками відкриття в його честь меморіальної дошки на будівлі Бахчисарайської загальноосвітньої школи I-III ступеней № 5 з кримськотатарською мовою навчання.

У рамках заходів у школі проведені біографічні читання, присвячені життю і діяльності Мустафи Мурзи Давидовича.

ДОВІДКА:  Мустафа Мурза Давидович походив із старовинного роду литовських татар. Освіту молодий Мустафа здобув у Московському кадетському корпусі. Після закінчення навчання М.Давидович оселився на Південному березі Криму, в Алушті. Тут він викладав російську мову. У 1885 році Мустафа Мурза переїжджає до Бахчисараю, де незабаром обирається міським головою. Цю посаду він обіймав протягом 22-х років. У 1907 році Мустафа Мурза Давидович повернувся до Алушти, де він був обраний міським старостою, головою Товариства взаємного кредиту та головою мусульманського благодійного товариства Алушти. Саме в період керівництва М. Давидовича Алушта з великого села почала перетворюватися на квітуче місто-курорт. Тільки короткий перелік того, що зробив Мустафа Мурза для Алушти, зробить честь будь-якому сучасному меру. При перетворенні села Алушти в місто до Алушти не перейшли ні землі, ні угіддя, що залишилися за сільським поселенням. Нове місто не мало дохідних статей. Здавалося, тепер Алушта приречена на застій. Але, завдяки старанням М.Давидовича, бюджет міста не тільки не зменшився, але і почав рости. Алушта обзавелася земельною площею, великим кам’яним будинком, в якому розмістилися міське управління, Товариство взаємного кредиту, лабораторія та різні магазини.

21 грудня 1914 року Мустафа Мурза помер на 65-му році життя після довгої і тривалої хвороби. Тужила Алушта, тужив Бахчисарай … «Сьогодні Крим втратив культурного громадського діяча. Померла людина, яка знала і розуміла цю справу. Справа важлива – справа державності ». З поваги до особистості Мустафи Мурзи Давидовича, цар Микола II прислав на його похорони два срібних вінка. Про життя і діяльність Мустафи Мурзи Давидовича збереглося багато документів. Відомості про дворянський рід Давидовичів включені в енциклопедію Брокгауза і Євфрона, про них писав Генрик Сенкевич. А ось могила його не збереглася – і не час тому виною. Надгробний камінь над могилою Мустафи Мурзи Давидовича знесли і встановили на цьому місці автобусну зупинку, а пізніше над прахом міського голови Алушти був побудований магазин. Зараз на цьому місці стоїть автовокзал.