Рефат Чубаров: Такі люди як Симоненко – моральні уроди

Саме напередодні Дня пам’яті жертв депортації народів Криму на адресу кримських татар з вуст шановних політиків лунають ксенофобські висловлювання. Сьогодні з трибуни Верховної Ради лідер Комуністичної партії Петро Симоненко заявив, що депортація кримських татар була проведена радянською владою саме заради їх порятунку. Начебто, «вони в один день перейшли на бік Гітлера», і якщо б їх вчасно не вивезли з території Криму, «ці злодіяння обов’язково привели до стану громадянської війни». За його словами, після виселення кримські татари отримали освіту і займали відповідальні пости.

18 травня – скорбна дата для кримськотатарського народу. В результаті депортації, проведеної у 1944 році, були не тільки винищені матеріальні, духовні та культурні цінності, а й загинуло близько 46 відсотків виселених татар.

Про те, як сприйняли кримські татари заяву комуніста та що думають взагалі про нинішню владу, «Главкому» розповів перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Напередодні Дня пам’яті жертв депортації Петро Симоненко висловив думку, що депортація була проведена виключно для блага кримськотатарського народу. Ви теж так вважаєте?

Такі твердження як те, що зробив Симоненко, можуть робити тільки моральні уроди. Моральні уроди, які виправдовують голодомор, вважають, що то просто був неврожай, а держава тоді міркувала про те, як розвивати промисловість. Їм байдуже, що загинули мільйони і мільйони українців. Зрозуміло, що людині, яка вважає себе громадянином України, але якій байдуже, що загинули українці, також байдуже, що загинули кримські татари. Ви тільки уявіть, 46 відсотків кримських татар загинули в перші роки вигнання! Це наші батьки, діди, це наші рідні.

Люди, які твердять, що масові злочини, злочини проти людяності – це, мовляв, нібито для їхнього ж блага, – є прямою загрозою для розвитку демократії в Україні. Тим більше, їм немає місця в парламенті України.

Раніше своїми ксенофобськими заявами по відношенню до кримських татар славився нинішній прем’єр-міністр Криму Анатолій Могильов, називав їх прислужниками фашистів. Тепер до нього фактично долучився Симоненко. Що робити з владою, яка так оцінює сталінські репресії?

Велике нещастя і велика біда українського народу, що суспільство в цілому не спромоглося усвідомити трагічні події нещодавнього минулого, які відбувалися на території України, починаючи з двадцятих років. І саме оце не усвідомлення, а потім не закріплення через законодавство заборони щодо пропаганди тоталітарних режимних дій, призводить до того, що в суспільстві себе спокійно почувають не тільки якісь недолугі люди, які мало що знають, а й ті люди, які вирішують українську політику – народні депутати та урядовці. Поки в Україні не буде прийняте відповідне законодавство, яке б однаково ставилося до наслідків злочинів двох тоталітарних режимів – нацистського і сталінського – у нас ніколи в Україні не буде навіть підстав для розбудови громадянського суспільства. А такі люди, як Симоненко, будуть завжди відчувати себе на коні.

А чи не збираєтеся ви подавати на Симоненка позов до суду або звертатися до міжнародної спільноти задля того, щоб хоч якось осудити владу за подібні висловлювання?

Якщо чесно, я дуже хотів би, щоб сама етнічно-українська спільнота в даному випадку, в першу чергу, засудила і розібралася би з такими моральними уродами, які відкидають як голодомор, так і депортацію.

Лише висловлюваннями Симоненка сьогоднішній день для кримських татар не ознаменувався. В Раді також відправили на доопрацювання (а фактично – «прокотили») проект Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Це така владна політика – не зважати на проблеми і бажання кримськотатарського народу?

Законопроект, який був зареєстрований і розроблений депутатом України, головою Меджлісу Мустафою Джемільовим, мав тільки перші кроки щодо відновлення справедливості. Він був дуже компромісним, виходячи з того, що серед депутатів є і такі, що мають зовсім іншу точку зору щодо цих злочинів.

І те, що такий компромісний законопроект не отримав підтримки серед народних депутатів, багато про що говорить. Це свідчить про те, що без залучення міжнародної спільноти, міжнародних інституцій, в першу чергу, Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, ми просто не зможемо в Україні подолати наслідки тоталітарного режиму, зокрема щодо відновлення прав кримськотатарського народу.

Народні депутати України сьогоднішнім голосуванням ще раз продемонстрували цивілізаційному світу своє середньовіччя. Ці люди не готові до демократії, вона їм не потрібна. Вони не розуміють, що це таке.

Також у Сімферополі – напередодні все тієї ж дати – на площі, де мають пройти певні траурні заходи – кримськотатарські опозиціонери оголосили про початок 30-денного голодування. Вимога до української влади – до 18 травня прийняти проект закону «Про відновлення прав і реабілітацію репресованого кримськотатарського народу», підготовлений організацією «Міллі Фірка». Чи не вважаєте ви це провокацією?

Не думаю, що це є провокацією, але це дуже недоречно.

Напередодні 18 травня і декілька днів після цієї дати в Криму традиційно проводяться масові жалобні заходи, на які збираються десятки тисяч людей. Деяким політикам, які потрапили на узбіччя політичного життя, хотілося б використати ці масові заходи. Тому вони пішли на такі недоречні до цих скорботних днів заходи. З одного боку, це їхнє право викладати в таких спосіб свої протести. Але ми їм пропонували звернутися до цих заходів після 18 травня. Та вони на це не пішли, оскільки розуміють, що під свою політичну, так би мовити, «поведінку» зібрати людей не зможуть.

Тобто ви оцінюєте це як спробу пропіаритися на фоні заходів, приурочених до Дня пам’яті жертв кримськотатарського народу? Гра на даті, щоб звернули увагу?

При чому, щоб звернули увагу не на проблему, а на них особисто.

Можна сказати, що з Василем Джарти кримські татари спільну мову знайшли. А як зараз складаються стосунки з новим прем’єром Могильовим?

Кожна людина має право на якісь помилкові судження або дії. Та якщо люди потім мають мужність змінити свої погляди – це теж є достатньо зрозумілим і сприйнятливим для людей. Хочу підкреслити, що як би ми, як Меджліс кримськотатарського народу, не ставилися до конкретних носіїв влади, до конкретних персон, ми завжди намагаємося побудувати якийсь конструктивний діалог задля вирішення певних питань. Якщо влада йде хоча б на якісь форми діалогу в питаннях, які хвилюють людей, а не в якихось політичних питаннях, ми цей діалог намагаємося здійснювати. Останнім часом в Криму є якісь проблиски цього діалогу. Я хотів би сподіватися, що вони будуть розширятися.

Але зараз такі трагічні дні. 68 років тому в цей день вже готувалася депортація. Крим був оточений, люди відчували, що буде щось страшне, але їх заспокоювали, мовляв, військові тут на відпочинку, вони готуються до направлення до фронтів. В пам’ять тих людей, які в результаті депортації загинули, я зараз менш за все хотів би давати оцінки тим чи іншим урядовцям. Сподіваючись на те, що все-таки у них є серце, і вони хоч щось розуміють з того, що відбувалося з кримськими татарами тоді. Але так, як ми розпочали розмову з персони «товарища» Симоненка, це свідчить про те, що немало в Україні таких, хто так і залишився деформованим морально внаслідок того режиму, якому вони служили і для якого вони власне і вбивали свій народ.

Час правління Януковича вже скоро «перевалить» свій екватор. Що за цей час взагалі отримали кримські татари?

Президент Янукович став дуже помітним серед кримських татар ще на тому етапі, коли він був прем’єр-міністром України. На одному з засідань уряду, коли обговорювалася програма повернення кримських татар, він зробив заяву, що за межами України залишається понад сто тисяч кримських татар, які дуже воліють повернутися на Батьківщину, але не мають жодних умов для реалізації своїх сподівань. І те, що прем’єр-міністр сказав про необхідність повернення тих людей, які проти своєї волі все ще залишаються в місцях вигнання, було дуже позитивно сприйнято серед кримських татар, оскільки багато родин сьогодні розділені: частина в Криму, частина в місцях вигнання.

З набуттям Януковича президентських повноважень очікування не виправдалися?

На превеликий жаль останніми роками фінансові ресурси, які закладаються державою в бюджет України, скоротилися в три рази. Якщо раніше виділялося щорічно десь 76-80 мільйонів гривень, то на цей рік заплановано 25 мільйонів гривень. Цього не достатньо, щоб побудувати хоча б одну школу.

Про парламентські вибори вже думали? Чи є вже у кримських татар якісь домовленості з КОДом? Скільки місць вам виділили у списках Об’єднаної опозиції?

Якщо б у нас держава була повністю побудована на засадах громадянського суспільства, якщо б у нас в країні йшов би поступовий розвиток, не було б жодних проблем з розумінням того, що такий народ, як кримські татари, один з корінних народів України, який повертається після десятиліть вигнання на свої землі, має бути обов’язково представлений в парламенті. Але на жаль, ми поки що живемо в іншій країні, де немає розуміння проблем ні кримських татар, ні власне українців.

У нас є сподівання на ті політичні сили, які оголошують свої наміри щодо демократизації України. У нас є певні взаємовідносини з національно-демократичними силами, але ми ще не переходили до обговорення якихось квот або прізвищ.

А шанси на мажоритарних округах маєте? Чи є в Криму округ, який би міг виграти представник кримських татар? Чи таку можливість вам не залишили?

Кримські татари масово почали повертатися на свої землі в останні роки перед розпадом СРСР. Я тоді працював в Державній комісії при Раді міністрів СРСР, і ми розглядали схему розселення людей, які повертаються та ще будуть повертатися. От вже тоді ми голосно говорили про те, що схема розселення розроблена кримською, московською владою, за підтримки київської влади, таким чином, щоб коли всі кримські татари повернулися, вони в жодній адміністративно-територіальній одиниці не складали більш ніж 25-30 відсотків.

Ми боролися з цією схемою. Де-факто ми змогли дещо переломити. Але все одно у Криму ви не знайдете жодного району або міста, де кримські татари складали б принаймні більше тридцяти відсотків.

Ми завжди в численній меншості. Але цей розподіл мажоритарних округів, що є зараз в АРК, взагалі виходить за рамки. Просто неозброєним оком можна побачити неймовірні кульбіти по фігурації цих округів, які забезпечують нам ще більшу меншість, ніж є насправді.

Катерина Пешко, «Главком»