Мустафа Джемілєв: «ФСБ виділила на розкол серед кримських татар $ 20 млн»

«Сьогодні» побувала в гостях у голови Меджлісу, який повідав про свої плани покинути пост глави нацзборів і про відносини з Могильовим

– Мустафа-ага, нещодавно Вам виповнилося 68 років. А на скільки Ви себе почуваєте?

– У розумінні фізично? Мабуть, самопочуття не відповідає віку, оскільки я щоденно хвилин 40-50 займаюся спортом. Це коли в Криму – в Києві такої можливості немає. Мій батько прожив 83 роки і точно знав, коли помре. Виявляється, мій дід теж прожив 83 роки і перед смертю сказав моєму батькові: «Дай Бог і тобі прожити стільки ж!». Так от, коли батькові виповнилося 83 роки, він сказав матері: «Цього року я буду вмирати». Так і сталося. Мати мені після похорону сказала: «Дай Бог і тобі прожити стільки ж, скільки прожив батько». А я їй: «Ну що ти, мамо! Я уже втомився…». Це було в 1982 році, незадовго до мого шостого арешту, мені тоді було близько 40 років.

– Через цю саму втому ви заявили, що не хочете більше очолювати Меджліс?

– Ні, тут дещо інші міркування. Всі ми на цій землі гості, і смерть може настати в будь-який час. А коли відбувається різка зміна керівника – не уникнути певних складнощів в органі, який я очолюю вже більше 20-ти років. Моя ідея полягала в тому, щоб закріпити іншого на цьому місці, щоб все безболісно проходило.

– Чи готуєте наступника?

– Говорити про наступника не зовсім правильно, оскільки ми живемо не в часи Кримського ханства. Голову Меджлісу вибирають таємним голосуванням 250 делегатів Курултаю (Національного з’їзду). Втім, і хани у нас теж вибиралися, правда, не всенародно, а на нараді знатних родів Ханства. Звичайно, придивляємося до кандидатів. В одного – одні хороші якості, в іншого – інші. Їх би об’єднати! Але не виходить.

– Ці люди: Рефат Чубаров і Ремзі Ільясов?

– На останньому Курултаї я відмовився балотуватися на пост голови Меджлісу і, оскільки у відповідності з нашими правилами самовідводи приймаються без обговорення, то я відразу ж від свого імені на цей пост висунув кандидатуру Рефата Чубарова. Але розгорнулася дуже гостра дискусія, на завершення якої Курултай прийняв рішення, що мій самовідвід не приймається. Я погодився балотуватися знову, правда, виторгувавши тверду обіцянку, що на наступному Курултаї вже точно буде обраний інший голова. Оскільки вибори голови Меджлісу повинні проходити обов’язково на альтернативній основі, то були висунуті й інші кандидатури. Так от, крім мене на тому Курултаї найбільше голосів зібрали Рефат Чубаров і Ремзі Ільясов. Вважаю, що обидва вони цілком можуть очолити Меджліс. Втім, є й інші достойні кандидатури. У кожного з них переважають якісь позитивні якості, яких бракує іншим, і якщо між ними не буде нездорової конкуренції, якщо вони будуть доповнювати один одного, то нічого схожого на кризу не повинно статися. Та й сам я далеко від Меджлісу віддалятися не збираюся. У міру своїх можливостей буду допомагати новому керівництву.

– Також часто називається кандидатура голови Фонду розвитку Криму Рустема Умєрова.

– Він дійсно дуже розумний, але Рустем бачить себе більше в бізнесі й економіці, але не в політиці. До того ж, він ще дуже молодий.

– Не боїтеся, що Ваш відхід позбавить Меджліс впливу на міжнародному рівні? Адже багато контактів були вибудовані саме Вами, Вас знають у Європі.

– Вони ж спілкуються не з Мустафою Джемілєвим, як з особистістю, а з людиною, яка очолює представницький орган нації. Хоча, звичайно, особистісний фактор теж має значення. У мене дійсно дуже широке коло друзів майже у всіх країнах Європи, США, Канаді, в арабських країнах. Майже у всіх західних країнах є друзі, які емігрували ще в дисидентські часи, а в Туреччині зустрічають з усіма протокольними почестями. Але це справа наживна. У Чубарова, звичайно, такого поки що немає, бо він значно молодший і включився в Національний рух у роки перебудови. Але його ім’я вже відоме в багатьох країнах, у високих політичних колах України користується високою повагою співвітчизників. Ремзі Ільясов, мабуть, менше відомий за кордоном, але в Криму його знає майже кожен співвітчизник.

– У 2012 році будуть обирати не тільки главу Меджлісу, а й депутатів до Верховної Ради України. Ви будете балотуватися?

– Якщо була б повністю пропорційна система, ми могли б сміливо розраховувати на два місця. А оскільки буде змішана, то за мажоритарною системою шансів практично немає, оскільки кримські татари розселені по Криму і ні в одному виборчому окрузі не становлять необхідної для обрання свого кандидата чисельності. Тому, напевно, нам будуть пропонувати одне гарантоване місце, а інше – десь на межі прохідності. Я б хотів, щоб це одне місце було за новим головою Меджлісу. Маючи повноваження народного депутата, недоторканність, володіючи можливостями зустрічатися в будь-який час з керівниками держави, йому буде легше виконувати функції голови. Тому питання про голову і кандидатури в народні депутати потрібно вирішувати одночасно.

– Зараз досить активно проявляють себе Ваші опоненти – так звана кримськотатарська опозиція. Як Ви вважаєте, кому це вигідно?

– Там є різні люди. Є, наприклад, Енвер Аметов, який свого часу був членом Меджлісу, але за діяльність, несумісну з нашим положенням, рішенням національного з’їзду в 1997 році був вигнаний. Є ветерани національного руху, які не знайшли себе в нинішніх обставинах. Наприклад, Ельдар Шабанов – в минулому мужній активіст Національного руху, безстрашно в радянські часи виступав на мітингах, знаючи, що в будь-який час можуть заарештувати. Але минули часи, змінилися обставини. Зараз для виступів зі звинуваченнями на адресу керівництва країни мужності не потрібно. А він більше нічого не навчився, та й освіти – всього 4 класи. Кого він може навчити і ким може керувати з таким багажем? Ось такого роду люди і намагаються знайти або вигадати вади у нового керівництва, групувати навколо себе чимось незадоволених Меджлісом. Кажуть: «От Мустафа Джемілєв зібрав навколо себе «шмаркачів» молодих, а ветеранів ігнорує». По-перше, не я зібрав – їх обрали. Так у цих «шмаркачів» знань і умінь набагато більше, ніж у деяких «ветеранів», які не можуть собі усвідомити того, що Національний рух – це не комерційний банк, куди можна робити вклади, а потім жити безтурботно на відсотки. Крім того, ще в радянські часи в Національному русі кримських татар існували інспіровані гебістами паралельні «течії», ідеологія яких зводилася до того, що потрібно звертатися тільки до «рідної ленінської партії», а всякі звернення до світової громадськості, зв’язки з дисидентами і «антирадянщиками» типу Григоренка та Сахарова, завдають тільки шкоди нашому народові. Вони і тоді з підказки своїх «кураторів» називали нас ворогами кримськотатарського народу, зрадниками, агентами ЦРУ. Деякі з них і зараз презентують себе як «ветерани Національного руху» і намагаються вчити народ уму-розуму.

– Але ж є і вплив ззовні, що йде не від самих кримських татар.

– Крим завжди розглядався як регіон, де є стратегічні інтереси Росії. Робиться велика робота, щоб посилити опозиційні нам сили. Завдання їх – послабити Меджліс. І це вже не мої слова, а формулювання МЗС України. Коли в 2009 році полковника ГРУ Володимира Лисенка, який працював в Україні під дипломатичним прикриттям, видворяли, йому пред’явили в тому числі і звинувачення – діяльність, спрямована на усунення керівництва меджлісу і впровадження в керівництво проросійськи орієнтованих політиків з числа кримських татар. У червні 2009 року за тими ж звинуваченнями видворили другого дипломата, який був генеральним консулом Російської Федерації в Одесі. У пресі говорили, що цієї діяльності «дипломатів» надавали настільки важливе значення, що вони доповідали безпосередньо ВВП (Володимиру Путіну – Ред.). Зараз видворений Лисенко регулярно приїжджає сюди, зустрічається з підопічними, в тому числі і кримськими татарами, роздає цінні подарунки. З грошима ми їх не ловили, правда, але оперативні відомості є.

– Звідки ви про це знаєте?

– Російська пропаганда завжди намагається представити Меджліс як затяту «антиросійську» структуру, але насправді у нас в Росії дуже багато друзів, з якими ми разом боролися проти тоталітарного режиму. Є у них і діти, багато з яких виховані в тому ж демократичному дусі. Деякі з них займають вже певні посади в структурах влади. Так от, якщо їм стає відомо про якісь рухи проти старих друзів, вони намагаються нас попередити. А спеціальної своєї розвідки у Меджлісу немає (сміється).

Після моїх заяв в пресі про те, що російська розвідка працює проти кримських татар, приходили з СБУ і теж цікавилися, звідки у мене такі відомості. А як я міг їм докладно розповідати про джерела інформації, якщо там розписується, які повинні проводитися операції і дії проти Меджлісу руками українських СБУ, прокуратури, ДПА та інших служб?

– Вважаєте, що йде спланована робота?

– Інформація, датована травнем цього року містить близько півтора десятка пунктів спланованих заходів проти Меджлісу. Наступна інформація, датована жовтнем цього року, містить близько десяти пунктів. Ще раніше надійшла інформація, ніби ФСБ виділяє на діяльність проти Меджлісу і для здійснення розколу серед кримських татар близько 20 млн доларів. Я з цього приводу спеціально запрошував у гості до Криму колишнього шефа СБУ Наливайченка, щоб порадитися з ним щодо можливих контрзаходів. Він підтвердив, що теж має відомості про виділені кошти на ці цілі, але сказав, що навряд чи зможе чимось допомогти, оскільки нині він не при справах.

Деякі пункти в тій піврічній давності інформації спочатку здалися нам вкрай неймовірними й абсурдними. Ну, наприклад, такий пункт (зачитує): «Готується якесь звернення чи заява від імені ветеранів Національного руху кримських татар до кримськотатарського народу, до світової громадськості, Норвезькому нобелівському комітету. У цьому зверненні вони планують обгрунтувати неприпустимість нагородження Нобелівською премією миру Джемілєва. Навколо цього звернення буде створюватися потужна резонансна хвиля …» Це здавалося неймовірним, оскільки важко уявити нормального кримського татарина, який виступив би проти присудження цієї премії керівнику представницького органу свого народу. Адже цілком очевидно, на який рівень піднялася б кримськотатарська проблематика і як би допомогла ця премія вирішенню багатьох проблем .. Але, як ви знаєте, таке звернення «ветеранів» все ж з’явилося, і «потужна резонансна хвиля» в російськомовній пресі теж.

– Є ще пункти?

– Будь ласка: «Створення в Криму ряду нових громадських кримськотатарських організацій, підконтрольних Координаційному штабу в складі кількох експертів, консультантів і політтехнологів з Росії, ймовірно, співробітників спецслужб». «Формування нового громадсько-політичного руху, який повинен взяти на себе функції потужної і жорсткої опозиції Меджлісу …». «Проводити необхідну роботу з опозиційними Меджлісу і Муфтіяту релігійними групами хабашитів, ваххабітів, салафітів, з хізбами, Таблігами, групою «Авдет-Себат» з метою об’єднання їхніх зусиль проти Меджлісу». Є окремий пункт, де розповідається про те, хто може очолити Меджліс після відходу Джемілєва. Називаються конкретні кандидатури. Правда, ці кандидатури далеко не проросійські, але вони, мабуть, виходять з принципу «менше зло», порівняно з Джемілєвим.

– Вас лякає така альтернатива?

– Нічого приємного для нас у цих планах немає, але немає нічого і особливо нового. З інтригами, провокаціями, зі спробами розколоти наш народ ми вже давно звикли і виробили свій імунітет. Найбільш мерзотними і небезпечними, як для самих кримських татар, так і для країни в цілому нам видаються спроби підтримати і підсилити радикальні сектантські релігійні угрупування екстремістського толку. Комусь з боку може бути тільки в радість, коли кримські татари почнуть конфліктувати між собою або навіть різати один одного, але ясно, що такої радості не буде ні у кримських татар, ні у нашої держави. Нам видався неймовірним також пункт інформації, датованої початком жовтня цього року, де говориться: «Готується проведення декількох масових акцій протесту, (в дужках “акції залякування»), з залученням людей з усіх регіонів Криму. Цим заходам буде надано широкий розголос в ЗМІ для демонстрації того, що в Криму визріло серйозне невдоволення політикою, що проводиться Меджлісом». Як ви знаєте, подібний захід із залученням сектантів і «акцією залякування» у вигляді спалювання опудала Джемілєва було проведено в Сімферополі 21 листопада. Правда, реакція на цей сатанізм серед кримських татар була вкрай негативною і серед різного роду політологів потім пішли розмови щодо того, що цих придурків з опудалом організували самі ж меджлісівці з метою ще більшої консолідації кримських татар навколо себе. А що стосується планів наших сусідів щодо зміни керівництва Меджлісу, то я в цьому вбачаю традиційне шахрайство і відмивання бюджетних коштів. Вони ж і без того знають, що я збираюся у відставку, але заслугу хочуть приписати своїй діяльності.

– До Криму призначили нового прем’єра, з яким Ви не в найкращих стосунках.

– Справді, в минулому він був не в найкращих стосунках, правда, не зі мною особисто, а з кримськими татарами взагалі, оскільки в своїх газетних публікаціях в сталінському дусі виправдовував злочинні депортації народів комуністичним режимом. Але Президент призначив його прем’єром автономії, тому все одно треба шукати шляхи для співпраці у вирішенні існуючих проблем, а не жити емоціями. Деякі люди останні акції щодо внесення розколу в середу кримських татар пов’язують з появою в Криму Могильова, але я не думаю, що це так. Більше того, мені передали одну розмову, яка відбулася в кабінеті Могильова. Йому запропонували співпрацювати у вирішенні проблеми кримських татар не з Меджлісом, а з тими, хто недавно виступив проти нього, зокрема, з «Себатом». Могильов відповів у тому розумінні, що кримських татар в цілому представляє все-таки Меджліс, а не якийсь «Себат» чи інші дрібні угруповання. Тобто людина, явно нам не симпатизує, але він – прагматик, а це дуже важливо для керівника автономії.

– Ви з ним зустрічалися на наступний день після призначення прем’єром.

– Ми розмовляли близько трьох годин. Були присутні також Чубаров і народний депутат Дейч. Говорили про проблеми та подальші взаємини. Ми докладно розповіли про актуальні питання, які вимагають свого вирішення, про те, як складалися взаємини з попереднім прем’єром Джарти, про зустріч, що не відбулася з Президентом, який прибув до Криму у серпні минулого року через невдалий формат, про переформатування «Ради представників». Досить докладно говорили і про земельні проблеми. Ніяких взаємних різкостей не було. Домовилися навіть про деяке спільне “комюніке” в вигляді повідомлення про зустріч, що відбулася, для преси.

– Як, на вашу думку, тепер буде вирішуватися питання «самозахоплень»?

– Відверто кажучи, Меджліс в останні роки мало займався цими «самозахопленнями», тому що там з’явилися свої «командири» з числа сектантів, які не зважали на рішення Меджлісу, часто займали ті чи інші землі без погодження з місцевими меджлісами, влаштовували з нашої точки зору досить деструктивні шумові акції, торгували ще не узаконеними земельними ділянками, безпідставно виганяли з «самозахоплень» одних співвітчизників і передавали іншим за певну плату. Тому, коли Джарти створив свою комісію щодо земельних проблем і заявив, що вирішувати їх буде тільки з Меджлісом, ми висунули свої умови. Вони, в основному, зводилися до того, що при узаконенні земельних ділянок комісія повинна виходити з первинних списків. Тобто, з’ясовувати, з якої причини той чи інший чоловік був видворений з «самозахоплень» і якщо він дійсно потребує земельної ділянки для будівництва житла, то відновити його у списках. А тим, які зайняли їхні ділянки в обмін на якусь плату, порекомендувати, щоб забирали свої гроші у тих, кому вони платили. Це, звичайно, викликало шалену лють у деяких «командирів». До речі, вони теж активно брали участь в акції 21 листопада зі спалюванням опудала. Але що б вони не спалювали, та відповідати за свої махінації перед співвітчизниками їм, мабуть, все ж доведеться.

– А кого кримські татари підтримають на виборах до Верховної Ради в 2012 році?

– Поки зондуємо позиції політичних сил з тих чи інших питань. Контактуємо майже з усіма, в тому числі з Яценюком, Наливайченко, Кличко, з БЮТівцями. Але рішення буде приймати Курултай, який зазвичай проводиться за 2-3 місяці до виборів. Чисельність кримськотатарських виборців не настільки вже й велика, щоб істотно впливати на «прохідність» партією передбаченого нинішнім законом п’ятивідсоткового бар’єру – всього зареєстровано близько 150 тисяч чоловік, а на виборах беруть участь, як правило, не більше 60-70%. Тому домовленості про підтримку будуть полягати, очевидно, з явно «прохідними» партіями.

– Якщо Вас не оберуть головою меджлісу і ви не отримаєте депутатський мандат, чим будете займатися?

– Багато вільного часу у мене навряд чи буде. Адже, щоб брати участь у політичному житті свого народу і країни, не обов’язково бути головою Меджлісу або депутатом. Напевно, буду працювати над зміцненням створеної нами системи національного самоврядування, яка за двадцять років досить продемонструвала свою життєвість і необхідність. Якось один з представників Президента в автономії перед своїм відходом з посади заявив для преси про те, що кримські татари і їх представницький орган є на півострові дійсно фактором стабільності, і поки тут є Меджліс, у Криму не буде ні Карабаху, ні Косово, ні Придністров’я. А для вирішення всіх проблем народу, для його збереження і розвитку нам дуже потрібна стабільність.

– Мустафа-ага, чому Ваших синів не видно в активному політичному житті?

– Ми їх не тягнемо в політику. Нехай кожен займається тим, що їм до душі. Намагаються пробувати себе в бізнесі, але не дуже у них виходить. Якось колишній директор Ханського палацу Петров запропонував моєму молодшому синові Хайсеру відкрити у дворі музею кримськотатарську кав’ярню, щоб залучити більше туристів. Не встиг він зробити перші кроки в цьому напрямку, так піднявся такий величезний шум у пресі: «Яке блюзнірство! Син голови Меджлісу відкриває комерційне підприємство в музеї!» Навіть ініціювали розгляд цього питання у Верховній Раді автономії. Про все це я дізнався з преси і тут же сказав синові, щоб відмовився від цієї ідеї. У дворі цього музею досить багато інших комерційних крамничок. Якби прізвище підприємця було не Джемілєв, а, скажімо, Петров чи Сидоров, то сказали б: «Який молодець! Демонструє національну культуру і приваблює туристів …

– Чим займається Ваша дочка Ельзара?

– Живе з родиною в Отуз-коє (Щебетівка) і розводить коней для кінного туризму.

– Ви вмієте їздити?

– Вмію, хоча наїзник з мене – не дуже.

– А за кермом?

– Раніше мій водій іноді давав мені покерувати, але про це дізнався директор Фонду «Крим», у віданні якого знаходиться транспорт Меджлісу, і пригрозив водієві звільнити його з роботи, якщо ще раз пустить мене за кермо. Начебто йому моя дружина донесла. Якось ми з нею і друзями поверталися в Бахчисарай з поїздки до родичів. Вони дрімали на задньому сидінні, а я сидів поруч з водієм. Ми помінялися з ним місцями. Так пасажири ззаду моментально прокинулися і протверезіли! А дружина ще каже: «Ну, як на зло жодного даішника на дорозі. А то б я його зараз здала!»

– Як Ви взагалі відпочиваєте? Є хобі?

– Ось вийду у відставку, буде час і для відпочинку. Але основне хобі – це комп’ютер, подорожі «всесвітньою павутиною».

– Але зброю любите? Он у вас скільки шабель на стіні висить!

– З дитинства дуже любив зброю, хотів мати шаблю, але ніхто мені її не дарував. Навіть пробував сам виготовити. А тепер їх мені стільки понадарували, що місця на стінах не вистачає (сміється). До речі, щодо зброї. Був якось у гостях у начальника військового гарнізону Стамбула генерала Ремзі-паші, кримського татарина за походженням. Посиділи у нього недовго, потім генерал запрошує нас в тир постріляти з різних видів зброї: пістолети, карабіни, автомати … І попередив, що якщо програє мені за очками, то негайно подасть у відставку. Але так вийшло, що в сумі очок у мене виявилося трохи більше. Він так засмутився, говорив, що він людина слова, що завтра ж подасть у відставку. Насилу відрадили.

– Мало хто знає, що Ваш син Ельдар служив в Іраку. Як Ви погодилися на його поїздку?

– Прийняв рішення він сам, а я не відмовляв. Його дуже розлютив виступ одного депутата-комуніста у Верховній Раді, коли ми приймали рішення про відправку українського контингенту в Ірак. Той казав, що ті, хто голосує за відправку наших хлопців у іракське пекло, пошлють простих хлопців, а не своїх дітей. Я і сказав синові: «Ти не кращий і не гірший за інших українських хлопців, які відправляться туди відповідно до рішення, за яке я проголосував. Вирішуй сам – туди відправляють тільки добровольців. Але поїдеш туди не вбивати наших братів-арабів, а допомагати їм очистити свою країну від режиму диктатора Саддама Хусейна».

Провів 15 років у таборах

Ім’я: Мустафа Джемілєв

Родився: 13.11.1943 в с. Бозкой (Крим)

Як і всі кримські татари, сім’я Джемілєвих була депортована до Казахстану. З 1962 р. навчався в Ташкентському інституті інженерів іригації та меліорації сільського господарства, звідки був виключений у 1965 р. за приписом КДБ. Вперше Джемілєва засудили до позбавлення волі на 1,5 роки в 1966 р. у зв’язку з відмовою служити в армії за політичними мотивами. Пізніше він ставав політв’язнем ще п’ять разів і провів у місцях позбавлення волі в цілому 15 років. Переїхав до Бахчисарая в 1987 р. З 1991 р. є незмінним головою Меджлісу кримськотатарського народу. Одружений, виховав доньку і двох синів.

Тетяна Берегова, Олексій Лохвицький.

СЕГОДНЯ.ua