Інтерв’ю Рефата Чубарова «Главкому»

Про події на півострові і навколо кримських татар в інтерв’ю «Главкому» розповів заступник голови Меджлісу, президент Світового конгресу кримських татар Рефат Чубаров

– Пане Чубаров, на своїй підсумковій прес-конференції Президент Віктор Янукович заявив, що 20 років в Криму був безлад, розбазарювання землі та політиканство щодо кримськотатарської громадськості. Але сьогодні, мовляв, влада робить кроки назустріч. Ви згодні з тим, що 20 років у Криму було політиканство, а з приходом Януковича до кримських татар почали ставитися інакше?

– За останні 20 років дуже багато очікувань кримських татар, дійсно, не виправдалися. В Україні відсутня ясна і відкрита державна політика по відношенню до кримськотатарського народу, що повертається на свою Батьківщину після десятиліть вигнання.

Звичайно, частина проблем, дуже важливих і актуальних для людей, насамперед пов’язаних з їх облаштуванням, державою вирішувалися і раніше. Але сказати, що з приходом до влади Віктора Януковича ставлення держави до проблем кримських татар кардинально змінилося в кращу сторону, я поки не можу. Приміром, у Держбюджеті України на 2011 рік заплановано лише 23 мільйони гривень на облаштування кримських татар. Замість очікуваних 105-110 мільйонів. І навіть з цієї мізерної суми поки жодної копійки реально до Криму не надійшло.

– Не так давно у вас були дуже гарячі пристрасті щодо землі. Керівництво Криму загрожувало кримським татарам чи не погромами через земельні самозахоплення. Потім влада пішла на діалог, і ви разом почали вирішувати проблему. Як зараз йде легалізація, як у вас склалися відносини у цій сфері з паном Джарти?

– Справді, в останні 7 років земельні проблеми тільки лише накопичувалися. Головні земельні питання пов’язані з ділянками в Сімферополі і навколо міста, а також у містах і селах Ялтинського, Алуштинського, Судакського регіонів, населених до депортації переважно кримськими татарами. За цей період сформувалися десятки самовільних поселень, які кримські татари називають «самоповерненням», а влада це називає самозахопленнями. З початку цього року ми, разом з кримською владою, намагаємося вести діалог щодо кожного з цих масивів, щоб прийняти конкретні рішення. У Радміні Криму створена робоча група, яку очолює Георгій Псарьов – один із заступників Василя Джарти. Хоча й не так швидко, як очікувалося, але крок за кроком ми почали розв’язувати земельні вузли. Правда, поки лише в Сімферополі і навколо нього.

– Але можливість зіткнення з міліцією, про що раніше говорив Джемілєв, вже позаду?

–  Повторюся, ми лише на початку шляху. Ми визначили долю кількох масивів. Але навіть не наблизилися до землі в Ялтинському і Алуштинському регіонах, Судаку. Тут буде дуже складно вирішувати долю земельних масивів. Навколо землі на Південному березі зіштовхується багато інтересів, у тому числі і дуже впливових в українському політикумі людей. Не думаю, що в гонитві за кримською землею вони стурбовані проблемою відновлення прав кримських татар, у тому числі і на землю, звідки їх насильно вигнали 67 років тому.

Тому, як будуть далі розвиватися події, залежить від багатьох чинників, але в першу чергу від того, чи будуть враховуватися при вирішенні земельних питань інтереси людей, які повертаються на свою Батьківщину.

– Чи можете бути впевненими, що контролюєте всі групи кримських татар? Раніше були заяви про групи радикалів, мало не польових командирів, які не підконтрольні Меджлісу. Саме вони жорстко налаштовані боротися за землю…

–  Кримськотатарський народ має дуже струнку систему виборних органів національного самоврядування –– Курултай, Меджліс кримськотатарського народу і місцеві меджліси. Відповідно, кримські татари не потребують чийогось контролю з боку. Прийняття тих чи інших принципових рішень, яким потім слідують переважна більшість кримських татар, практично завжди передує відкритими дискусіями, обміну поглядів. Як і будь-яке суспільство, кримські татари не є однорідним в своїх підходах до вирішення існуючих проблем. Однак, після прийняття рішення всі їхні сили спрямовуються на їх реалізацію.

Звичайно, завжди знаходяться люди, які і після прийняття рішення продовжують наполягати на своєму, намагаються апелювати до народу. Але, слава Всевишньому, такі заклики не мають підтримки людей, свідченням чого є результати останніх виборів депутатів Верховної Ради Криму і місцевих рад, в ході яких переважна більшість кримських татар підтримала кандидатів, запропонованих Курултаєм кримськотатарського народу і місцевих меджлісів.

– Торік перед річницею депортації кримські татари з ентузіазмом дивилися в майбутнє. Керівники Меджлісу зустрічалися з Віктором Януковичем, почули багато обіцянок. Але потім вас фактично вигнали з Ради кримськотатарського народу при Президентові України, а завели представників екстремістських угруповань. Чи вдалося вам налагодити діалог з Президентом і його адміністрацією?

– Трохи вас поправлю. Ті, хто потрапив до Ради – ми їх не називаємо екстремістами, хоча вони і не поділяють нашу точку зору. Справа в іншому. Вдумайтеся в назву: Рада представників кримськотатарського народу. Зрозуміло, що якщо хтось хоче вести діалог з кримськотатарським народом, то треба виходити з того, що представників народу направляє сам народ.

Наприклад, якщо я хочу вести діалог з цілісним народом, то, погодьтеся, я не повинен сам призначати людей, з якими мені, можливо, зручно і приємно розмовляти. Я повинен вести діалог з тими людьми, які уповноважені цим народом представляти перед державою її інтереси. Тому, ми не погодилися з принципом формування складу Ради представників кримськотатарського народу і свої мотиви виклали Президентові України.

Зрозуміло, що ми не оскаржуємо право Президента України створювати при собі будь-які консультативні та дорадчі органи і включати до їх складу тих, кого він вважатиме необхідним. Отже, в нашому випадку мова йде про те, що принципи формування складу Ради представників кримськотатарського народу не відповідають його призначенню. Вихід: або поміняти назву ради і уточнити його завдання, або ж змінити принципи його формування.

– Минулої осені ви говорили, що є певний прогрес в переговорах з Адміністрацією Президента. Чим все закінчилося?

– Ми були і залишаємося твердими прихильниками діалогу з владою, ми намагаємося донести нашу позицію до Президента через його адміністрацію. Але, оскільки істотні зміни в ряді питань поки ще не настали, слід визнати, що наші мотиви залишаються непочутими.

– Хто ті люди, які в АП налаштовані проти Меджлісу і заважають донесенню вашої позиції Президенту?

–  Я найменше схильний називати конкретні прізвища. Справа зовсім в іншому – в Україні до цього часу немає цілісної державної політики по відношенню до корінного кримськотатарському народу, який має свої невід’ємні права, з яким треба, образно кажучи, сідати за стіл і крок за кроком обговорювати і знаходити взаємоприйнятні форми вирішення безлічі проблем, пов’язаних з його поверненням, облаштуванням і відновленням прав. І поки така невизначена ситуація триватиме, в Україні завжди будуть знаходитися люди, чия позиція по відношенню до кримських татар буде суперечить елементарним уявленням про права людини і права народів.

– У липні з Криму долинають тривожні новини. Взяти хоча б історію з якимись козаками, які у Феодосії влаштували бійку з «Беркутом», намагаючись встановити поклонний хрест на в’їзді в місто. На вашу думку, хто стоїть за цими козаками і кому це вигідно?

– Одразу зазначу, що в Криму немає проблем з встановленням релігійних символів будь-якого віросповідання, якщо встановлюються на території храмів, мечетей, монастирів або в усталених історично місцях поклоніння. Але ми категорично не сприймаємо бажання окремих людей або громадських організацій, які прикриваються вірою і намагаються огородити весь Крим релігійними символами.

Події під Феодосією були явною провокацією. І навіть не стільки між козацькими організаціями та владою, як між козаками і власне духовним центром православних в Криму. Адже Митрополит кримський Лазар теж засудив дії козаків щодо встановлення поклонного хреста, також він виступив і з підтримкою дій влади після.

Думаю, такі акції мають на меті скомпрометувати Україну. По суті, для мене провокаційна установка хреста під Феодосією є щось на кшталт подій у Львові 9 травня. І там, і тут для людей була важлива не суть переконань, а сама провокація. Це тест для України і спроба її скомпрометувати.

– Коли щось подібне відбувається в Криму, відразу ж шукають російський слід, російські гроші і навіть зрив курортного сезону на користь Росії. Є подібні елементи в нинішній ситуації?

– Думаю, на це питання краще дадуть відповідь компетентні органи. Але можу сказати, що, виходячи з коментарів щодо ситуації в Феодосії в російському соціумі, очевидно, що за цими провокаторами стоять російські сили, які бажають «своєрідних стосунків» між Москвою та Києвом. Ось візьмемо того ж Кирила Фролова, який представляє себе головою Асоціації православних експертів. Після зіткнення козаків з міліцією він заявив, що весь Крим треба заполонити хрестами. Такого роду оцінки дозволяють говорити, що козацькі організації Криму підтримуються російськими політиками.

– З іншого боку звучать звинувачення, що влада підіграє кримським татарам, не дає православним ставити хрести. Населення Криму підтримує такі ідеї?

–  Ні, просто окремі люди намагаються все перевернути з ніг на голову. У Криму ніхто ніколи не відчуває жодних проблем з виділенням землі під будівництво храмів, за винятком окремих випадків, коли порушувалися права мусульман, іудеїв, греко-католиків і католиків. Але при цьому, хай і після запеклих дискусій частина з них, як наприклад, з виділенням земельних ділянок для будівництва Соборної мечеті і синагоги в Сімферополі, все-таки були розв’язані.

У православних же, і це також правда, ніколи не було проблем з отриманням землі для будівництва храмів чи інших релігійних потреб. Проблеми виникають лише в тих випадках, коли здійснюються дії в односторонньому порядку, що ущемляють права та інтереси інших віруючих.

Але повернемося до інших конфесій. Так, вчора депутати Севастопольської міськради, в черговий раз відмовили католицькій громаді міста повернути будівлю колишнього костелу, в якому зараз обладнаний кінотеатр «Дружба». Таке рішення не можна не назвати цинічним, бо чинне законодавство України прямо наказує місцевим органам влади повертати релігійним організаціям культові об’єкти, які раніше належали їм.

–  Як оціните реакцію Василя Джарти на події з козаками?

–  В даній ситуації дії влади були своєчасними, правомірними та адекватними.

–  На вашу думку, кому вигідно поширювати інформацію про важку хворобу Джарти? Як це сприймають політичні еліти Криму?

–  Життя кожної людини зумовлена Всевишнім і лише Йому вона підвладна. На жаль, реалії сучасної політичної дійсності такі, що деякі дозволяють собі в запалі боротьби переступати норми моралі по відношенню до своїх опонентів, що свідчить про низький рівень культури суспільства.

Василь Джарти, будучи вкрай цілеспрямованим політиком, зрозуміло, має як своїх прихильників, так і опонентів. Однак, ніхто не може відмовити йому в тому, що він не тільки відкрито сповідує свої погляди, а й готовий до діалогу з тими, хто поділяє інші підходи до вирішення існуючих проблем. При цьому, як людина, яка обговорює з ним спільні проблеми розвитку Криму і кримськотатарського народу, зауважу, що Джарти вислуховує всіх, якщо не погоджується з чиїмось думкою, то прямо висловлює свої аргументи, а також пропонує разом шукати компромісне рішення.

При всьому цьому, на посаді голови Ради міністрів Криму Василь Джарти демонструє невгамовну енергію, спрямовану на розвиток Криму. Оскільки він особисто супроводжує адміністрування багатьох прийнятих рішень, то, як мені видається, він з тих керівників, які в процесі роботи постійно удосконалюються. Тим, хто звик працювати по-старому, такий керівник може бути незручний. Зрозуміло, ми бажаємо йому швидкого одужання!

–  Правоохоронці нещодавно досить жорстко видворили з Криму екс-президента Мєшкова. Як думаєте, чи пов’язана активність козаків і приїзд колишнього кримського сепаратиста? Чому він саме зараз завітав до Криму?

– Знаєте, я не схильний приділяти приїзду Мєшкова особливого значення. У політичному плані Мєшков вже нічого не представляє. Хоча, не виключаю, що деякі російські політики мають бажання дестабілізувати ситуацію і створити умови для своїх подальших дій в Криму. Вони намагаються використовувати все, що є під рукою. Може, Мєшков якраз і опинився під руками в потрібний час.

Те, що він тут «ніс» на конференції та зустрічі – це абсолютно не вкладається ні в які рамки міжнародних відносин. Іноземець не може себе так вести у чужій країні. Там були дії, які потрапляли під карні статті. Думаю, Україна вчинила гуманно щодо Мєшкова, просто викинувши його за свої межі.

– Дивує, що таке відбувається при Президентові Януковичу. Раніше, навіть Джемілєв говорив, що СБУ закриває очі на фінансування російських радикальних організацій Криму з Москви …

– Вся справа в тому, що надто вже зухвалимибули дії пана Мєшкова. Навпаки, не відреагувати на це було б незрозумілим для всього суспільства. Мєшков просто переступив усі можливі рамки. Тому хто б не знаходився при владі в Україні, він міг прийняти єдино правильне рішення – видворити.

–  На ваш погляд, наскільки зараз взагалі актуальна загроза сепаратизму в Криму, чи це тільки інформаційна завіса? За Мєшковим і козаками може послідувати щось серйозне?

– Можливе загострення сепаратистських настроїв, як у Криму, так і інших регіонах України, буде наслідком віддалення від Європи та залучення у військово-політичну орбіту Росії.

Кримські татари – послідовні прихильники європейського розвитку України. Зрозуміло, в силу своєї нечисленності в масштабах України ми не можемо кардинально впливати на рух України у бік ЄС і НАТО, ми можемо лише в деякій мірі сприяти таким процесам. Кримські татари хочуть, щоб Україна була членом ЄС, адже ми усвідомлюємо, що без демократизації суспільства нам навряд чи можна сподіватися на відновлення своїх прав. Проте, не можна, як це робиться окремими політиками, представляти нас противниками встановлення добросусідських відносин зі своїми сусідами, з тією ж Росією. Головне, щоб прагнення України в ЄС не приносилося в жертву таких відносин.

–  Місцеві вибори показали, що змішана система серйозно б’є по позиціях кримських татар. Чи відпрацювали вже стратегію участі в парламентських виборах за змішаною системою?

– Елементарні норми демократії вимагають забезпечення в управлінні державою представників всіх спільнот, як об’єднаних політичними, так і етнічними, релігійними та іншими ознаками. Простіше кажучи, наскільки в органах управління державою, включаючи законодавчу і представницьку владу, буде помітно представлено розмаїття українського суспільства, тим більше вірогідності успішного розвитку. Тому, повернення до змішаної системи б’є, використовуючи ваш термін, не тільки по кримським татарам. Це буде відкат у минуле, до періоду до 2002 року. До того ж, змішана система дозволяє розраховувати на перемогу в мажоритарних округах кандидата від влади. Вплив адміністративного ресурсу зараз тільки зростає.

Для демократичного розвитку України слід було б залишити пропорційну систему з відкритими списками. Щоб виборці змогли самі впливати на порядок кандидатів у списку. Зрозуміло, ми, незалежно від виборчої системи, будемо приймати участь у виборах. Не сумніваюся, що нашими партнерами і далі будуть політичні сили, які сповідують принципи демократичного розвитку України.

–  І, перш за все, «Батьківщина»?

–  Як ви розумієте, в демократичному таборі великий і широкий спектр політичних сил. На превеликий жаль, не варто очікувати будь-якого їх об’єднання. Думаю, що нас чекає важкий вибір між партіями, які підуть на вибори самотужки.

Віталій Червоненко,  «Главком»