10 квітня – День кримськотатарської журналістики

10.04.2026

Щороку 10 квітня відзначається День кримськотатарської журналістики – дата, що символізує силу слова, боротьбу за ідентичність і право народу бути почутим.

Цей день був встановлений у 2011 році за ініціативи Меджлісу кримськотатарського народу під час конференції кримськотатарських медіа, що проводилася у домі-музеї Исмаїла Гаспринського у Бахчисараї. Дата обрана невипадково: саме 10 квітня 1883 року вийшов перший номер газети «Terciman» («Перекладач»), заснованої видатним кримськотатарським просвітником Ісмаїлом Гаспринським.

Газета «Terciman» стала першою кримськотатарською періодикою, проте вона була не лише джерелом новин, а й потужним інструментом просвітництва, модернізації та формування національної свідомості. Видання мало широку географію поширення і стало важливою платформою для об’єднання всього тюркського світу, а його концепція «Tilde, Fikirde, İşte Birlik» («Єдність у мові, думці та діях») стала основою для формування нової кримськотатарської інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ століття, яка згодом відіграла ключову роль у політичному житті Криму та процесах відновлення державності.

Після депортації 1944 року кримськотатарська журналістика фактично була знищена. Втім, навіть у вигнанні кримські татари не полишали спроб зберегти свій голос: у радянський період існували поодинокі, суворо контрольовані режимом кримськотатарські видання «Ленин байрагъы» та «Йылдыз».

Наприкінці 1980-х років, у період максимального підйому національного руху та початку масового повернення кримських татар на Батьківщину, постала нагальна потреба у власному незалежному медіа. Відповіддю на цей виклик стала газета, заснована Організацією кримськотатарського національного руху (ОКНР) «Авдет» («Повернення»), перший номер якої вийшов 15 червня 1990 року.

«Авдет» стала більше ніж просто виданням, вона перетворилася на голос національного руху і простір єднання кримських татар. На її сторінках висвітлювалися процеси повернення кримськотатарського народу на свою Батьківщину, проблеми облаштування, питання прав і самоорганізації, публікувалися матеріали з історії, культури та мови. У той час газета виконувала роль своєрідного інформаційного центру, що допомагав людям відчути спільність і сформувати бачення майбутнього.

Поява «Авдет» стала символом відродження кримськотатарської журналістики після десятиліть вимушеного мовчання і заклала основу для подальшого розвитку національних медіа вже в умовах незалежної України.

1990-2014 роки – період вибудовування на півострові мережі кримськотатарських друкованих ЗМІ – газет «Авдет», «Достлукъ», яка пізніше була перейменована в «Qırım», «Голос Криму», «Yañı Dünya», часописів «Nenkecan», «Armançıq», «Qasevet» і «Yıldız», створення та успішний розвиток інформаційного агентство QHA (Qırım Haber Ajansı), першого кримськотатарського телеканалу «АТR», дитячого телеканалу «Lâle» та радіо «Meydan». Ці медіа відігравали ключову роль у збереженні кримськотатарської мови, розвитку культури, формуванні суспільної думки та підтримці національної ідентичності, ставши важливим елементом публічного життя Криму.

Після російської окупації Криму у 2014 році у Криму всі кримськотатарські медіа зазнали закриття або реорганізації, яка суттєво обмежила їх можливості та позбавила права на свободу. У відповідь на ці виклики сформувався унікальний феномен громадянської журналістики, яка стала голосом правди про ситуацію на півострові: активісти та родичі політв’язнів почали самостійно фіксувати обшуки, судові засідання та репресії, поширюючи інформацію через соціальні мережі та прямі ефіри. Вони документують порушення прав людини наряду з правозахисниками, розповідають історії політв’язнів і підтримують зв’язок між Кримом та вільним світом. Саме за цю діяльність багато з них були переслідувані та незаконно ув’язнені.

Серед таких громадянських журналістів – Сервер Мустафаєв, Ремзі Бекіров, Сейран Салієв, Осман Аріфмеметов, Тимур Ібрагімов, Марлен Асанов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, Ернес Аметов, Амет Сулейманов та інші. Багато з них отримали тривалі терміни ув’язнення лише за те, що доносили світові правду про переслідування та репресії, що здійснюються російськими окупантами проти кримськотатарського народу.

Їхні історії – це свідчення того, що в умовах окупації журналістика стає не лише професією, а й формою спротиву. Попри тиск, арешти і незаконні вироки, вони залишаються символами незламності та боротьби за свободу Криму.

Проте попри окупацію Криму, кримськотатарські медіа та журналісти, що евакуювалися на материкову частину України, й надалі служать своєму народові. У Києві продовжують свою діяльність кримськотатарський телеканал ATR, а також з’явилися нові медійні платформи – CrimeaVox, Qırım Media, Сemaat, Terciman, Радіо «Куреш». В умовах російсько-української війни, яка триває вже тринадцятій рік, вони стали важливими голосами Криму і кримськотатарського народу в українському та міжнародному інформаційному просторі.

День кримськотатарської журналістики – це не лише вшанування історії, а й нагадування про відповідальність слова. Це день нашої вдячності кримськотатарським журналістам. Це день солідарності з усіма, хто, попри небезпеку, продовжує працювати заради правди, свободи і майбутнього Криму і кримськотатарського народу.

Кримськотатарська журналістика – це сильний голос голос мужнього  народу, який неможливо змусити мовчати.