Алі Хамзін: «Брудна провокація відносно кримських татар та народу України – жертв тоталітарних режимів Гітлера і Сталіна»

24 Грудня 2012

У цій великій провокації, нахабно організованою 21 грудня 2012 року в Сімферополі російською організацією «Суть часу» і пов’язаною з виставкою Сталіна, більше вражає позиція влади автономії в особі правоохоронних органів. Вони надзвичай заповзято відреагували на подію, коли вона справедливо не відбулася дякуючи кримським татарам.

По-перше, хочеться порадити кримським міліціонерам ознайомитися з дозвільними документами на проведення цієї виставки в центрі міста на людному місці (зауважу, це не мітинг і не демонстрація, проведення яких можна організовувати лише одним повідомленням). По-друге, правоохоронні органи (якщо вони звичайно представляють Україну і захищають її інтереси) повинні були поцікавитися, наскільки ця виставка відповідає державній політиці України у відношенні особи Сталіна і оцінці його ролі в долі українського народу.

Як відомо, в листопаді 2006 року був прийнятий Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Ініціатором та виконавцем цього жахливого злочину був названий тоталітарний комуністичний режим СРСР, яким тоді керував Й. Сталін. А 25 грудня 2009 року Головним слідчим управлінням Служби безпеки України було порушено кримінальну справу (№ 1-33/2010) «Судовий процес по Голодомору», перший розгляд якого пройшов в Києві 12-13 січня 2010 року. Суд підтвердив висновки слідчих СБУ про організацію на території УРСР геноциду української національної групи, тобто штучне створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.

Суд оголосив основним винуватцем цього злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид), поряд з іншими вищими керівниками СРСР Й. Сталіна і закрив кримінальну справу 13 січня 2010 року в зв’язку зі смертю обвинувачених. Головним винуватцем загибелі мільйонів і мільйонів людей в період 1932-1933 років в Україні беззаперечно й однозначно оголошено ката Йосипа Сталіна!

Не тільки в керівництві правоохоронних органів (їм, до речі, це можна пробачити), але і в автономії не мають уявлення – хоча вони це зобов’язані знати – що Україна як член Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) підтримала Резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ “Возз’єднання розділеної Європи “від 3 липня 2009 року («Возз’єднання розділеної Європи: заохочення прав людини та громадянських свобод в регіоні ОБСЄ у XXI СТОЛІТТІ») і зобов’язалася її виконувати.

У пункті 3 цієї Резолюції наголошується, «що в двадцятому столітті європейські країни зазнали на собі два могутніх тоталітарних режими, нацистський і сталінський», і особливо підкреслюється, що вони несуть відповідальність за безліч військових злочинів і злочинів проти людства, які несли з собою геноцид, порушення прав і свобод людини.

Пункт 10 прямо говорить: “оголосити 23 серпня, тобто день, коли 70 років тому був підписаний пакт “Ріббентроп-Молотов”, загальноєвропейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму”. Тим самим радянський комуністичний режим ХХ століття в період правління Сталіна за значимістю своїх злочинів проти людства був прирівняний до нацистського режиму Гітлера.

Саме тому постраждалі від цих двох режимів кримські татари щороку 23 серпня проводять в Криму мітинги і збори, присвячені пам’яті жертв тоталітаризму.

Виставка в Сімферополі, що пропагує позитивний образ Сталіна, не мала права бути організованою хоча б через міжнародні зобов’язання України як члена-держави ОБСЄ. Її організація є грубим порушенням цих зобов’язань і не веде до культивування в суспільстві почуттів співчуття і солідарності, які повинні бути притаманні Україні як європейській країні.

Сьогодні в ЗМІ вже відзначені, наприклад, такого роду заяви з боку деяких відвідувачів експозиції: що, мовляв, в цілях посилення держави і зростання її могутності допустимі жорстокі репресії, виправдана загибель мільйонів. Це яскравий приклад блюзнірського ставлення до пам’яті жертв нацизму і сталінізму і появи небезпечної можливості відродження людиноненависницьких – нацистських і комуністичних – «цінностей» в суспільстві. Тим більше на цій виставці красувалися портрети нацистських злочинців Гітлера і Ріббентропа.

Особливо провокаційною і явно спрямованою на розпалювання міжнаціональної ворожнечі була поведінка керівника виставки В. Миронова. Він відкрито вихваляв Сталіна, ображав кримських татар, гучно оголосивши, що депортація кримськотатарського народу була гуманним актом. Він виправдовував її і заявляв, що «вождь» вчинив правильно.

Тим часом достовірно відомо, що в ході депортації і подальшого спецкомендантського режиму в місцях заслання, протягом перших років його діяльності загинуло близько половини кримських татар, в основному старих, жінок і дітей.

ЦЯ ВИСТАВКА – БРУДНА ПРОВОКАЦІЯ НЕ ТІЛЬКИ ЩОДО КРИМСЬКИХ ТАТАР, АЛЕ І ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ, А ТАКОЖ ЇЇ НАРОДУ ЯК ЖЕРТВИ ДВОХ ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ ХХ СТОЛІТТЯ – ГІТЛЕРА І СТАЛІНА! Офіційні особи, які допустили її проведення, повинні піти у відставку.

У зв’язку з проведенням даної виставки вбачається необхідність розслідувати дію сімферопольського осередку російської організації «Суть часу – Крим». Не минуло й кількох днів після спроби змонтувати провокаційну виставку в пам’ять ката Сталіна, як нею заявлено про організацію більш великих провокаційних заходів в Криму з явною метою дестабілізації ситуації на півострові.

Керівник відділу зовнішніх зв’язків Меджлісу кримськотатарського народу

Алі Хамзін