Мустафа Джемілєв: В Могильова дуже міцно сидить російський шовінізм

Україна одна з останніх країн Європи, в яких до цих пір на офіційному рівні в пошані сталінські репресії, а знищені комуністичним режимом народи називаються посібниками Гітлера. У нас ставляться пам’ятники Йосипу Віссаріоновичу, але закони про реабілітацію цілих репресованих народів України ось уже 20 років припадають пилом у Верховній Раді.

Напередодні чергової річниці депортації кримських татар у Верховній Раді відмовилися приймати багатостраждальний закон про права осіб, депортованих за національною ознакою. Мало того, лідер фракції комуністів, яка входить до правлячої більшості, Петро Симоненко публічно виправдав сталінський злочин проти татар. Через тиждень підспівав йому і прем’єр-міністр Криму Анатолій Могильов, назвавши кримських татар, що повернулися додому, не корінним народом, а діаспорою. Міжнародне співтовариство в шоці, різні ОБСЄ і ПАРЄ в подиві, але українські власті нічого поганого в такому стані речей не бачать.

19 червня правляча більшість раптом змінила свою думку і таки проголосувала за закон у першому читанні, хоча вибачатися перед кримськими татарами ніхто так і не думає. Про долю закону про депортованих, відносини кримських татар з Президентом Януковичем і прем’єром Криму Могильовим, а також про хід переговорів з КОДом про спільний похід на вибори в інтерв’ю «Главкому» розповів глава Меджлісу кримськотатарського народу, депутат від НУНС Мустафа Джемілєв.

Пане Джемілєв, на минулому пленарному тижні в першому читанні таки проголосували ваш багатостраждальний законопроект про права осіб, депортованих за національною ознакою.Чому його з тріском провалили напередодні річниці депортації 16 травня і чому підтримали 19 червня?

Відбуваються не зовсім зрозумілі речі. Нагадаю, що в 2004 році цей закон був прийнятий, голосували навіть комуністи. Тоді на носі були президентські вибори, кожна політична сила хотіла сподобатися кримським татарам. Але потім на цей закон екс-президент, який сам не балотувався, наклав вето.

Цього разу я подав практично той же законопроект, причому, з урахуванням деяких зауважень, які були в вето екс-президента …16 травня, коли його розглядали у сесійній залі, лідер комуністів виступив з расистськими і фашистськими заявами. Це ясна річ, комуністи здійснювали злочин проти кримських татар, змушені виправдовувати. Інша справа, що промовчав Президент, промовчав глава уряду. Чи можна мовчання розцінювати згодою з такою позицією? В будь-якій іншій європейській країні була б гостра реакція.

Чим аргументували провал?

Перед голосуванням висувалися аргументи, що реалізація закону буде коштувати великих грошей, а їх немає. Говорили також, що немає точних фінансових розрахунків. Хоча приймаються десятки документів, у тому числі на днях і мовний, без будь-яких фінансових обгрунтувань. Зрозуміло, якщо немає бажання приймати, то знаходяться всякі аргументи.

Розгляд проекту 16 травня закінчився тим, що відправили на повторне перше читання. Основна вимога – зробити економічні розрахунки. Комітет з прав людини і міжнаціональних відносин, який є головним для цього законопроекту, направив в Кабмін запит, але у відповідь конкретних цифр не отримали, лише з Мінфіну надійшли міркування на рахунок того, що це коштує великих грошей. Зібрали представників різних відомств для того, щоб вони доопрацювали цей законопроект на свій розсуд. До чого-небудь конкретного вони не прийшли. Комітет з прав людини знову розглянув всі їхні пропозиції, дещо взяли до уваги, а в основному залишили те ж саме.

Були у мене ряд зустрічей, в тому числі з послами Євросоюзу, кількох європейських країн, були виїзди в Брюссель, у Гаагу. У комітеті Парламентської асамблеї Ради Європи в Парижі теж було порушено це питання, але в основному розмова тут була про образливі на адресу кримськотатарського народу висловлювання лідера українських комуністів Петра Симоненка. Я запропонував, щоб було прийнято рішення про заборону в’їзду подібним типам до європейських країн. За день до повторного розгляду 20 червня законопроекту була розмова також з віце-прем’єром Сергієм Тігіпком і його замом Василем Надрагою. Нарешті, слава Богу, все ж таки проголосували «за основу».

Подіяв вплив Заходу?

Можливо, в якійсь мірі. Наприклад, Верховний комісар ОБСЄ у справах національностей неодноразово нагадував керівництву країни про необхідність ухвалення цього законопроекту, який він охарактеризував як «відповідає європейським стандартам». Але й сам Президент Віктор Янукович був в принципі не проти цього законопроекту. Ще в серпні 2010 року, коли він приїжджав до Криму, дав кілька доручень різним державним відомствам в плані вирішення проблем депортованих та забезпечити його проходження. Але це доручення Кабміном не було виконано. Таке враження, що в верхах немає єдиної думки щодо цього законопроекту. У день розгляду законопроекту, 16 травня, я отримав інформацію від представника Президента у Верховній Раді, що регіонали будуть за нього голосувати. Але за кілька хвилин до мого виступу сказали, що передумали голосувати, оскільки отримали зверху якийсь телефонний дзвінок.

З Банкової?

Мабуть. Він мені не уточнював і я не питав. Тим паче, вже було пізно знімати з розгляду, і сталося те, що сталося.

6 червня законопроект знову був включений до порядку денного сесії, але з’ясувалося, що фракція Партії регіонів не ухвалила рішення про позитивне голосування. Причому, мотиви досить цікаві. Виявляється, якщо проголосують за цей законопроект, то в деяких мажоритарних округах в Криму у «регіоналів» можуть виникнути проблеми. Тобто антитатарськи настроєні виборці в Криму можуть за них не проголосувати. І я змушений був звернутися до Литвина, щоб питання не виносили поки на розгляд.

Але потім у них начебто було бурхливе обговорення законопроекту і вони врешті-решт вирішили проголосувати. І дійсно, на мій подив, 19 червня проголосували майже всі присутні. Тільки комуністи залишилися в ізоляції.

Чого чекаєте до другого читання?

Є побоювання, що різними поправками можуть вихолостити основний його зміст, і тоді я і сам буду голосувати проти його прийняття. Багато розмов про те, що він дорогий і дуже обтяжливий для бюджету країни. Наче хтось вимагає, щоб вирішили всі соціальні проблеми негайно. Для нас зараз найголовніше, щоб держава чітко визнала злочинність депортації народів за національною ознакою.

Про визнання злочину. За заяви Симоненка щодо заперечення злочину проти татар буде якась кримінальна відповідальність?

У статті п’ятнадцятій законопроекту йдеться лише про відповідальність за невиконання положень закону. Заяви ж Симоненка підпадають під диспозицію статті 161 КК України, яка передбачає відповідальність за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Скільки грошей щороку треба буде виділяти з бюджету для виконання хоча б мінімальних ваших запитів на виконання цього закону?

Відверто кажучи, від українського бюджету ми великих грошей не очікуємо. Більше розраховуємо на міжнародну допомогу. У жовтні минулого року в Києві ми провели зустріч з послами європейський країн, Канади, США і главами міжнародних організацій, де обговорювали питання про проведення Міжнародного форуму з проблем депортованих. Всі учасники зустрічі до єдиного висловилися за проведення цього форуму та висловили готовність взяти участь у вирішенні проблем депортованих

Фінансово?

У тому числі йшлося про фінансову допомогу. Форум передбачається провести під егідою ОБСЄ, точніше Верховного комісаріату ОБСЄ у справах національностей. Уже розроблений сценарій, розроблений блок питань: економічний, політичний, культурний. Але дуже важливо, щоб ідею проведення цього форуму підтримала Україна і прийняла закон.

Ми щодо цього форуму зверталися в усі владні структури України: Міністерство закордонних справ, Міністерство соцполітики, Кабмін. Відповідь така, що ми не проти проведення форуму, але для цього спочатку потрібно прийняти закон про відновлення прав депортованих і затвердити програму вирішення соціальних проблем кримських татар. Ми намагаємося скликати форум, бо не вирішуються проблеми, а ці кажуть: давайте вирішимо ці проблеми, потім зберемося. Замкнуте коло. Але сподіваюся, якщо закон приймуть, ми проведемо міжнародний форум і від закордонних донорів отримаємо значну частину грошей для його реалізації, а Україна буде виділяти стільки, скільки зможе.

У нас залишився останній пленарний тиждень у парламенті. Коли буде друге читання?

Можливі різні варіанти. Швидше за все, це буде винесено у вересні. Але оскільки буде бурхлива передвиборча ситуація, можливо, навіть у вересні не буде прийнято. Але сподіваюся, тому що перед виборами навряд чи політичні сили захочуть псувати відносини з кримськими татарами.

Ви негативно відгукуєтеся про мовний законопроект Партії регіонів, хоча кримські татари теоретично по ньому повинні отримати додаткові права – зможете оголосити регіональною кримськотатарську мову.Чому ви його не підтримуєте?

Дійсно, відповідно до цього законопроекту якщо носіїв тієї чи іншої мови більше 10% жителів регіону України, то ця мова може бути визнана однією з регіональних. Але питання про статус кримськотатарської мови повинне вирішуватися в не залежності від нашої чисельності. Крим – національна територія кримськотатарського народу, кримські татари – корінний народ. Під час геноциду 1944 року по деяких оцінках знищили десь 46% кримських татар, і ми зараз у себе на батьківщині складаємо 13% населення.

Виходить, якби знищили більше, то, значить, ми не мали б права на мову? Нас такий підхід не влаштовує. Крім того, своє майбутнє бачимо в складі української держави. Ми хочемо, щоб ця держава була сильна, щоб не було загрози сепаратизму. Проект Колесніченка – Ківалова несе загрозу національній безпеці і територіальній цілісності України. Заради того, щоб тимчасові якісь були преференції для нашої мови, ми не хочемо, щоб піддавалася загрозі країна. А кримськотатарська мова рано чи пізніше обов’язково буде однією з офіційних мов Криму.

Ви говорили два роки тому, що Віктор Федорович дуже багато наобіцяв кримським татарам. У вас тоді був піднесений настрій, що з того було виконано?

Нова влада тоді виходила з того, що ми не голосували за Януковича. Партія регіонів ставила нам умову, що рішення наших питань багато в чому буде залежати від зміни нашої політичної орієнтації. Тобто, все залежало від того, будемо ми союзниками Партії регіонів, чи стану я як народний депутат Верховної Ради «тушкою», і що наші депутати Верховної Ради автономії теж стануть союзниками Партії регіонів. Цього не сталося. Тому й такі результати.

Оскільки ми не домовилися, то влада пішла на те, щоб створити ситуацію розколу серед кримських татар. В першу чергу було переформатовано Раду представників кримськотатарського народу при Президентові, яка була організована Кучмою ще в 1999 році як форма введення Меджлісу кримськотатарського народу в правове поле України.

У відповідності з духом і буквою Указу Леоніда Кучми, до складу Ради представників повинні були входити тільки 33 члена Меджлісу кримськотатарського народу. В переформатованому указом Віктора Януковича органі залишили тільки 8 членів Меджлісу і додали до них ще 11 осіб, які нікого, крім себе, не представляють. Ми здивувалися і сказали: тоді цей орган назвіть по-іншому, бо представників народу обирає сам народ. Якщо ви хочете їх призначати – то, будь ласка, створіть інший орган.

Незрозуміло, за якою ознакою ви збираєте цей орган. Якщо від громадських організацій, то чому лише 11 набрали? У нас близько 200 громадських організацій. Спантеличило нас також і те, що до нового складу Ради були введені і явні провокатори, скажімо, ті, хто в 2008 році в розпал російсько-грузинської війни звертався до Путіна з проханням врятувати кримських татар від геноциду, який нібито проводить Україна. У такому складі Ради, зрозуміло, Меджліс відмовився брати участь. В результаті, ось 2 роки минуло з гаком, а Рада так і не збиралася. Одним словом, було нароблено дуже багато дурниць. Але я думаю, що сприяння Президента прийняттю цього закону про відновлення прав депортованих буде значною мірою сприяти усуненню непорозумінь.

Ви говорите про можливе потепління. Може воно бути, якщо в Криму прем’єром продовжує працювати Анатолій Могильов, який називає вас посібниками Гітлера і виправдовує репресії Сталіна? Можете з ним нормально спілкуватися, виносячи за дужки його висловлювання?

Кожна людина може говорити якісь дурниці, але якщо людина усвідомлює свої дурниці і вибачається, то співпрацювати можна. Вибачень з боку Могильова не було. Але, тим не менш, ми зустрічалися з ним. Мене, правда, дорікали в цьому: як же так, ви ж говорили, що хай спочатку вибачиться, а потім будете зустрічатися. Є така пісня чеченська народна, де йдеться п