10 березня 2014 року відбулася прес-конференція за участю політологів Дмитра Омельчука, Ленори Дюльберової та керівника СМГО «Інститут соціальних досліджень» Юсуфа Куркчі, а також голови Кримського відділення Комітету виборців України Андрія Крисько

10 Березня 2014

Експерти розповіли про сенси і наслідки « референдуму», оголошеного на 16 березня 2014 рокув Криму

ПОЛІТОЛОГ ДМИТРО ОМЕЛЬЧУК:

У всьому світі однією з найдемократичніших форм волевиявлення громадян є референдум, але є певні правила, терміни і технології його проведення. Я дозволю вам нагадати, що на пам’яті багатьох з вас, в Україні вже був один референдум – у 2000 році, саме з розширення повноважень парламенту, щодо створення двопалатного парламенту і зменшення чисельності. Тоді підготовка до цього референдуму зайняла майже півроку і працювали різні політичні сили. Одні агітували «за», інші «проти», але йшов певний процес. Нагадаю і відомий абсолютній більшості факт, що більше ніж рік ведеться підготовка до дуже відповідального референдуму в Шотландії з питання відділення. А от, щоб референдум проводили в такі «супер» стислі терміни за 2 тижні від дати прийняття рішення …..

Ви знаєте, що дата переносилася з 25 травня на 30 березня, а тепер ще на 2 тижні. І звичайно, у цьому зв’язку, виникає дуже багато всяких питань: і організаційних (як це все буде організовано), і фінансових, і політичних. І, природно, це все змушує про багато речей замислитися: наскільки це можна реально здійснити, тим більше, що самі питання, які винесені на референдум можуть розглядатися як такі, які знаходяться поза правовим полем. Тому що за українським законодавством, питання, пов’язані із зміною кордонів, на референдум виноситися не можуть. Сьогодні вже існує 3 підходу до того, яким чином пройдуть події 16 березня 2014 року.

Перше – це досить значна частина населення, яка здавна мріє про Росію і, не вдаючись у технології цього процесу, прийде і проголосує по першому пункту, що вони хочуть в Росію. Причому ніхто і ніколи дослівно не пояснював людям, яким чином це буде відбуватися. Ось повернемося в історичну батьківщину, мовляв Хрущов віддав, а ми тепер повернемо Крим тому.

Друга частина – досить велика частина людей, які просто будуть бойкотувати референдум. І серед них, наскільки мені відомо, позиції дуже багатьох українських організацій, дуже багато російськомовних і, природно, позиція кримських татар.

Третя частина, яка готова прийти на виборчі дільниці, і проголосувати за другий пункт. Тобто, по суті справи, ми зараз є в ситуації, яка ще більше справить розкол суспільства в Криму.

Проблема в тому, що українське суспільство розколоте вже дуже сильно. Принаймні, з 2005 року і кожний наступний історичний відрізок часу цей розкол просто посилюється. Тепер пішов цілий ряд мікротріщин, а в Криму ще велика тріщина за регіональним принципом. Все це створює дійсно дуже велику небезпеку для демократичного розвитку України і викликає не тільки у нас, наскільки я розумію, але і у всьому світі серйозне занепокоєння. Ми в Криму зацікавлені в тому, щоб не тільки ми, а й світова громадськість з усією увагою поставилися до результатів цього референдуму.

ПОЛІТОЛОГ ЛЕНОРА ДЮЛЬБЕРОВА:

Намагаючись аналізувати ті події, які відбуваються в перебігу останніх двох тижнів, я зловила себе на одній думці, що логіці піддаються тільки дати, якими датуються ті чи інші інформаційні повідомлення наших так званих представників влади. Це єдине, що можна реально і логічно проаналізувати. Всі ті інформаційні месиджі, які виходять від влади, якщо можна її так називати, але, тим не менш, від представників людей, що сидять у ВР АРК складно назвати їх правомірними чи легальними.

Я не буду вдаватися в подробиці, давати правові оцінки, тут є колеги, які вискажуть більш конкретну оцінку про цей захід під назвою референдум. Лише в рамках заявленої теми сьогоднішньої зустрічі, намагаючись міркувати на тему сенсу референдуму, я розумію, що сенсу в ньому немає і не тільки для людей, які проти самого факту цього референдуму, але і сенсу немає для влади. Тому що влада прийняла доленосне рішення щодо, власне кажучи, статусу Криму. Сенсу немає для тих, хто підтримує ідею приєднання АР Крим до Російської Федерації, так як емоційно і морально вони вже там, тобто вони ніби «відсвяткували» вже факт прийняття рішення ВР Криму. Немає сенсу і для людей, які не підтримують цю ідею включення автономної республіки до складу Російської Федерації. Тому що люди або бойкотувати будуть, або шукати якусь іншу форму протесту по даній ситуації.

Говорячи про наслідки даного референдуму, для мене найголовніше і страшне, що може статися – це те, що Крим заповнений великою кількістю людей, що мають зброю. Ці люди поза всяким правовим полем і не контролюються якимось органами. Безумовно, що є якась система централізації і віддачі наказів, але коли по Криму «гуляє» велика кількість людей зі зброєю, мені цікавий сам механізм – яким чином їх будуть вводити назад в якісь правові рамки, тобто як буде врегульована ситуація після 16 березня. Ці наслідки вкрай важливі для жителів Криму!

ГЛАВА КРИМСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ КОМІТЕТУ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ АНДРІЙ КРИСЬКО

Постараюся дати правову оцінку тим діям, які пов’язані з процесом референдуму. Перше таке рішення було прийнято 27 лютого 2014 року в закритому режимі, що суперечить законодавству України і тим правовим документам, якими визначається діяльність роботи ВР АРК.

Крім того, є докази того, що на цьому засіданні ВР АРК не було кворуму, що давало б право відкривати засідання. Також слід звернути особливу увагу на те, що дату і місця проведення, які за законом повинні були бути оголошені не менш , ніж за два дні до проведення засідання – їх не оголошували. Про проведення сесії стало відомо за одну годину до її проведення.

Тепер про засідання, яке проводилося з перенесенням термінів . Таке засідання, знову-таки, відбулося в закритому режимі. Це суперечить законодавству, яке чітко визначає набір питань, розглянутих без участі преси та громадськості. Питання про проведення референдуму, порядку проведення референдуму, термінів проведення до питань, розглянутих у закритому режимі, природно, не відноситься. Тому вже в самому рішення, не кажучи вже, що воно не вписується в правове поле українського законодавства, було прийнято з порушеннями. Що стосується юридичної точки зору положення , яке було розроблено і кілька днів тому презентовано кримській громадськості.

Серйозні побоювання у нашої організації, яке стоїть на захисті прав виборців, насамперед, викликає ситуація зі списком виборців. Справа в тому, що ЦВК України закрила свої реєстри виборців для користування органами кримської влади. Ці реєстри були найбільш точними даними про кількість виборців. Тому, найімовірніше, органи місцевого самоврядування, які проводитимуть підготовку до референдуму, скористаються старими базами даних, в яких присутні «мертві душі», друкарські помилки, неправильні або спотворені, перекладені прізвища та інше. У кримських виборців буде всього 1 день, для того, щоб перевірити себе в цих списках і переконатися в тому, що їхні прізвища дійсно записані правильно і вони включені в список. Але загроза в іншому – наявність прізвищ «мертвих душ», завдяки чому неминуча фальсифікація результатів навіть такого псевдореферендума. Друга, не менш серйозна загроза, пов’язана з тим, що ні права громадських спостерігачів , ні права ЗМІ в цьому положенні детально не прописані. Все, що сказано за фактом зовнішнього спостереження – це те, що у представників громадських організацій та у мас-медіа є право на спостереження за цими процесами. Ні порядку реєстрації, ні порядку знаходження на ділянках, ні порядку фіксації будь-яких порушень, ніде нічого не передбачено і не прописано. З нашого досвіду роботи на всіх парламентських, місцевих і президентських виборах, ми можемо прогнозувати, що в цьому випадку на кожній виборчій дільниці неминучі грубі порушення. У цьому зв’язку викликає великий сумнів, що результати такого волевиявлення будуть правдивими і що підрахунок буде захищений від якихось грубих фальсифікацій і порушень.

Крім того, ще одна існуюча на сьогоднішній день загроза – це поспіх, який викликає дуже великі питання організації проведення цього псевдореферендума. 9 березня 2014 року голова кримської виборчої комісії, відповідальний за проведення референдуму, заявив про те, що територіальні комісії знаходяться в процесі формування. Заява була зроблена 9 березня. Наступного дня, після того, як вони вже повинні були бути сформовані. Тобто ми бачимо, що вже сьогодні йде відставання за термінами у формуванні ділянок і навіть на тих територіях, де органи місцевої влади захочуть провести псевдо референдум, немає гарантій, що формування буде успішно завершено і що цей процес буде проводитися гладко відповідно навіть з тим недосконалим становищем, яке пропонують кримчанам.

КЕРІВНИК СМГО «ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» ЮСУФ КУРКЧІ:

Перший момент – «референдум» від 16 березня 2014 року не визнає жодна країна, і цей факт підтверджують численні офіційні заяви світової громадськості. Другий момент – влада автономії і не мала наміру організувати і провести справедливий процес волевиявлення народу. Насправді, питання референдуму перетворилося на формальний інструмент влади, за допомогою якого влада намагається легалізувати свої дії, які незаконні від самого початку і до кінця. Кримська влада задовольниться усіма «картинками», на яких будуть показані люди, що прийшли до дільниць для голосування. Це дозволить замінити прозорий механізм для громадського контролю за ходом цього референдуму. Більш того, не вказаний механізм визнання цього референдуму, так як немає жодної цифри, яка підтверджує, в яких випадках референдум буде вважатися таким, що відбувся.

Говорячи про передісторію всього цього процесу, зазначу, що ці всі події не почалися з незаконного призначення дати – ці процеси почалися дуже давно, коли партія влади, у той час «Партія Регіонів», вирішила побудувати строгу вертикаль відповідно до якої, у всі органи представницької влади були обрані люди, повністю керовані і здатні виконувати будь-які доручення. Слідуючи тій логіці вертикалі, яка вибудовується, сьогодні ми бачимо ситуацію, що не тільки ВР Криму приймає рішення, які є незаконними, але і всі органи місцевого самоврядування по всьому Криму, в силу того, що це практично та вертикаль, яка була вибудувана під владну партію.

Місцеві ради також ухвалюють свої рішення з референдуму, знову-таки не в правовому полі, тому як всі дії неможливо провести силами однієї тільки ВР Криму. У цьому повинна брати участь вся адміністративна структура Криму. У Криму лише 2 регіону відмовилися брати участь у референдумі і визнали його незаконним, і ці регіони, якими сьогодні керують кримські татари Альберт Кангієв і Ільмі Умеров. Всі інші адміністрації, селищні, місцеві, міські ради не зробили жодної заяви, не призвали суспільство ні до однієї з форм і не висловили своє ставлення до того, що відбувається. Їх мовчазна згода сьогодні дає можливість їм легалізувати ті неправомірні рішення, які вони приймають, які в нормальній державі переслідуються кримінальним законодавством, що передбачає певну кримінальну відповідальність організаторів такого процесу.