Menu
Baş saifeПро Курултай

Про Курултай

Курултай серед тюркських народів, в тому числі й кримськотатарського, є традиційним інститутом вищої державної влади, який скликався під час переламних та доленосних подій в історії. На ньому забезпечувалось широке представництво вільних членів громади та приймались рішення, що ставали обов’язковими до виконання всіма верствами населення. 

Основою сучасного Курултаю є не тільки багатовіковий історичний спадок демократичного управління, але й досвід будівництва національної державності в 1917 році та створення розгалуженої структури кримськотатарського Національного руху 1950-80-х років. 

Перший Курултай

Після лютневої революції в Росії 25 березня 1917 року в Сімферополі був скликаний Всекримський мусульманський з’їзд, в роботі якого взяли участь 1500 представників з усього Криму. З’їзд образ Тимчасовий Кримсько-мусульманський Виконавчий комітет на чолі з Номаном Челебіджиханом. Мусульманський виконком  почав активну діяльність з керування життя кримських татар: готувались зміни в сфері освіти, друкувались газети, робилися кроки по створенню кримськотатарський військових частин. Встановлювались та укріплювались зв’язки з національними рухами в Російській імперії.

1-2 жовтня 1917 року (за старим стилем) Мусульманський виконком провів з’їзд представників кримськотатарських організацій, на якому Челебіджихан висловив загальну думку ініціаторів, що у зв’язку з новими політичними обставинами питання подальшої долі Криму має вирішувати Курултай. Рішення по скликанню Курултаю було прийнято одностайно. 

Була створена комісія з п’яти людей по підготовці Курултаю. До її складу увійшли Номан Челебіджихан, Джафер Сейдамет, Амет Озенбашли, Сеїтджеліль Хаттат та Алі Боданінський. З’їзд призначив вибори на 17 листопада, а проведення Курултаю – з 17 листопада до 7 грудня.

Мусульманський виконком забеспечив проведення виборів. Згідно спеціально прийнятого закону в них брали участь кримські татари, які досягли 20-річного віку. Вибори проходили в п’яти виборчих округах. До складу Курултаю було обрано 76 делегатів, серед них від Ялти – 24 делегати, Сімферополя – 19, Феодосії – 16, Євпаторії – 11, від Перекопу – 6. Серед делегатів було 4 жінки. 

 

Курултай відкрився 26 листопада о 14:00 в Бахчисараї, в Ханському палаці, після здійснення делегати намазу. Біля палацу зібралось багато людей, грав військовий марш. Коротку вступну промову виголосив Муфтій Криму, Голова Центрального виконавчого Комітету мусульман Криму Номан Челебіджихан. Були сформовані Президія та Секретаріат Курултаю. 

До Курултаю перейшли всі повноваження Мусульманського виконкому. Засідання Курултаю продовжувались в грудні 1917 року. Там розглядалися питання державного устрою Криму, взаємні відносини кримських татар з іншими національностями на півострові, політика національного уряду, складення законів, що визначали різні сфери суспільного життя кримських татар, проведення фундаментальних реформ. 

Курултай оголосив створення Кримської народної республіки, затвердив Конституцію, державну символіку, після чого оголосив себе парламентов. Головою парламенту було обрано Асана Сабрі Айвазова, головою національного уряду – Номана Челебіджихана. До складу уряду, сформованого 18 грудня, увійшли Джафер Сейдамет, Амет Шюкрі, Амет Озенбашли, Сеїтджеліль Хаттат. 

Більшовистський уряд Росії не визнав Кримську народну республіку та кримськотатарський уряд. 26 січня 1918 року більшовистські озброєні загони з Севастополя перейшли до активних дій. Кримськотатарський уряд було повалено, а контроль над Кримом захопили більшовики. Голова кримськотатарського уряду Номан Челебіджихан був заарештований та протягом 27 днів утримувався в тюрмі Севастополя. 23 лютого 1918 року Номан Челебіджихан був розстріляний, а його тіло викинули в Чорне море. 

Встановлення радянського режиму в Криму в 1920-х роках, хоч і призвело до створення Кримської АРСР з метою залучення корінного народу до нової влади, на практиці ж супроводжувалось посиленням репресій по відношенню до найяскравіших представників. Була проведена повна чистка державного апарату від кримських татар, яких було запідозрено в прагненні до національного відродження, тисячі сімей сільських мешканців було виселено під час колективізації, було знищено цвіт кримськотатарської інтелігенції. Але найбільшого удару по “нелояльному” кримськотатарському народу було завдано тотальною депортацією 1944 року. 

Другий Курултай

Бувши виселеними за межі своєї батьківщини та знаходячись ще в умовах спецпоселень, кримські татари починають масовий Національний рух за повернення народу до Криму та поновленню всіх його прав. 

Структура кримськотатарського Національного руху, фундамент якої було закладено наприкінці 50-х – початку 60-х років ХХ століття, була максимально прилаштовано для діяльності в умовах жорсткого авторитарного комуністичного режиму. Національний рух тоді складався з широкої мережі ініціативних груп, що діяли чи не в кожному регіоні СРСР, де проживали кримські татари. 

В середині 80-х років у зв’язку з демократичними перебудовами в СРСР відкрились можливості для активізації Національного руху через розвиток нових організаційних форм. В ініціативних групах назрівало розуміння необхідності створення постійно діючого координуючого органу, що складався б з авторитетних представників руху. 

На п’ятому Всесоюзній раді представників ініціативних груп 29 квітня – 2 травня 1989 року в м.Янгіюль Ташкентської області переважною більшістю голосів було прийнято рішення утворити на базі діючих ініціативних груп суспільно-політичну Організацію кримськотатарського національного руху (ОКНР). Головою організації став Мустафа Джемілєв. 

Проте, поза ОКНР продовжувала також функціонувати частина ініціативних груп. Посилаючись на це, центральна та кримська влада всіляко ухилялись від конструктивного діалогу з ОКНР. 

Ці головні причини вкупі з тенденцією створення в країні загальнонаціональних демократичних політичних рухів та організацій, спонукали лідерів руху шукати взаємоприйнятну форму для об’єднання всіх структур руху на більш широкій платформі. 

Конкретну форму такого об’єднання підказав історичний досвід, який було осмислено та трансформовано в ідею загальнонаціонального з’їзду  – Курултаю. 

8 березня 1990 року – на засіданні Центральної Ради ОКНР було створено робочу групу для вивчення можливостей проведення Курултаю. 

1 травня 1990 – робочій групі доручено встановити контакти з представниками всіх течій національного руху, а також іншими зацікавленими групами кримських татар. 

23 вересня 1990 року – проведено установчі збори Організаційного комітету з підготовки Курултаю, до складу якого увійшло 36 людей (голова – Сервер Омеров). Визначено структуру оргкомітету: Центрально виборча комісія, редакційна комісія та організаційне бюро. Оргкомітет затвердив «Положення про організацію виборів делегатів на з’їзд кримськотатарського народу», форми бланків «Реєстраційний лист виборця» та «Реєстраційний лист учасників конференції», рекомендував зразки протоколів.

«Положення про організацію виборів …» було надруковано в пресі та передбачало проведення виборів в два етапи. На першомі етапі на загальних зборах в місцях проживання кримських татар обирались виборщики, які на другому етапі на своїх конференціях (районних, міських, обласних чи республіканських) обирали делегатів з’їзду. Було встановлено квоти – 1 виборщик від 30 людей, 1 делегат з’їзду від 1000 людей (33-34 виборщики). У виборах мали право брати участь всі кримські татари/татарки, що досягли 16-річного віку. Виборщиків обирали відкритим (але іноді на розсуд зборів – таємним) голосування, а делегатів з’їзду на конференції – таємним.З жовтня 1990 по травень 1991 року проводилась виборча кампанія, які всіляко перешкоджають місцеві органи влади. 

З жовтня 1990 по травень 1991 року проводилась виборча кампанія, які всіляко перешкоджають місцеві органи влади. 

Мета скликання Курултаю була окреслена як об’єднання всіх інтелектуальних, духовних, економічних сил народу для якнайшвидшого вирішення проблем, перед усім – повернення на власну Батьківщину та відновлення державності. Головним завданням Курултаю було названо визначення шляхів вирішення національних проблем та вибори постійного органу – Меджлісу. 

Інтенсивна робота проводилась в Україні та Криму, куди вже повернулось більше 120 тисяч кримських татар, в Узбекистані та інших республіках Середньої Азії, Краснодарському краї та інших регіонах РРФСР, де після депортації опинилась більша частина кримськотатарського народу. 

6-7 квітня 1991 року на черговому засіданні Оргкомітету з підготовки було підбито перші результати виборів. Враховуючи перебіг підготовки до Курултаю та проведення виборів в різних регіонах, Оргкомітет вважав за можливе призначити дату проведення з’їзду – 26-30 червня 1991 року. Також було прийнято рішення звернутись до органів державної влади Криму з заявою, в якій повідомити призначену дату Курултаю з метою виділення приміщення до його проведення. Фінансування всіх заходів Курултаю було проведено за рахунок пожертв, що вносились виборцями. 

26-27 травня 1991 року на засіданні Оргкомітету була створена Мандатна комісія, обговорено проекти Положення про Меджліс та Статут Фонду «Крим». 

Кримська влада з самого початку підготовки до Курултаю зайняли ворожу позицію. На основі надрукованих в газеті «Авдет» проектів  документів влада заявила, що в них передбачається створення незалежного національного парламенту та паралельних структур влади. Вони відмовились дати офіційний дозвіл на проведення Курултаю.

У відповідь на це 30 травня 1991 року декільк сотен кримських татар провели акцію протесту під будівлею  Ради Міністрів Криму у Сімферополі. В результаті влада була вимушена підписати запрошення іноземним гостям та видати офіційний дозвіл на проведення з’їзду. Пізніше стало відомо, що радянські посольства та консульства отримали розпорядження не видавати візи на в’їзд в СРСР особам, які запрошені на Курултай кримськотатарського народу. 

Напередодні Курултаю виборча комісія підбила підсумки виборів: в Криму було обрано 129 делегатів, в Узбекистані – 88, в Казахстані – 1, в Киргизстані – 4, в Таджикистані – 3, РРФСР – 16, в Украіні (окрім Криму) – 9, В Литві – 3, в Латвії – 1, в м. Сухумі – 1. Мандатною комісією Курултаю було підтверджено повноваження 255 делегатів. Враховуючи норма 1 делегат від 1000 людей,  а також наявність представників майже з усіх регіонів, де жили кримські татари, Курултай в такому складі мав право вирішувати поставлені завдання та обирати єдиний повноважний представницький орган кримськотатарського народу. 

Запрошення на національний з’їзд кримськотатарського народу було розіслано в усі існуючі державні органи Радянського Союзу, суспільно-політичним та правозахисним організаціям, в засоби масової інформації. Державні органи влади не виявили зацікавленості, та на Курултаї не були присутні, за виключенням представника Ради міністрів України та заступника Ради міністрів Криму. Проте багато уваги до Курултаю було з боку громадськості та ЗМІ. 

ІІ Курултай відкрився 26 червня 1991 року в Сімферополі. На сесії Курултаю з поміж його делегатів було обрано Меджліс кримськотатарського народу у складі 33 людей, а також Голову Меджлісу – Мустафу Джемілєва та його заступника – Рефата Чубарова. 

6 липня 1991 року відбулося перше засідання Меджлісу кримськотатарського народу, на якому було затверджено його структуру та прийнято рішення про підготовку Положення про місцеві органи національного самоврядування. Ці органи утворювались згідно з дорученням Курултаю та були покликані реалізовувати рішення Меджлісу кримськотатарського народу, захищати інтереси народу при взаємодії з місцевою владою, сприяти відродженню та розвитку культури, мови, релігії, звичаїв та традицій. На території практично усіх 290 сільських, селищних, міських рад Криму протягом 1991–1992 років було обрано регіональні та місцеві органи національного самоврядування (меджліси), серед них – 15 районних та 7 міських меджлісів. 

Автор: Ельведін Чубаров