Загальна інформація про Курултай

Курултай кримськотатарського народу:

витоки і скликання національного з'їзду

 

Витоки

26 червня 1991 в Криму, в м. Сімферополі було скликано національний з'їзд, вищий повноважний представницький орган кримськотатарського народу - Другий Курултай.

Як відомо, Курултай у тюркських народів, в тому числі і кримськотатарського, є традиційним інститутом вищої державної влади, який скликався в переломні і доленосні епохи їх історії. На ньому забезпечувалося широке представництво вільних членів суспільства і виносилися рішення, обов'язкові для виконання всіма верствами населення.

Фундаментом нинішнього Курултаю є не тільки багатовікове історична спадщина демократичного управління, а й досвід будівництва національної державності в 1917 році і створення розгалуженої структури кримськотатарського Національного руху в 1950-80-их роках.


 

Перший Курултай.

Після лютневої революції в Росії 25 березня 1917 року в Сімферополі було скликано Всекримський мусульманський з'їзд, у роботі якого взяли участь 1500 представників з міст і сіл Криму. Він обрав Тимчасовий Кримсько-Мусульманський Виконавчий Комітет на чолі з Номаном Челебі-Джиханом. Мусульманський виконком став проводити активну діяльність з управління внутрішнім життям кримських татар: готувалися зміни в сфері освіти, випускалися газети, робилися кроки зі створення кримськотатарських військових частин. Встановлювалися і зміцнювалися зв'язки з національними рухами на території Російської імперії.

1-2 жовтня 1917 року (за старим стилем) Мусульманський виконком провів з'їзд представників кримськотатарських організацій, на якому Н. Челебі-Джихан висловив спільну думку ініціаторів, що у зв'язку з новими політичними обставинами питання про подальшу долю Криму повинен вирішити Курултай. Рішення про скликання Курултаю було прийнято одноголосно.

Була створена комісія з підготовки Курултаю з 5 чоловік. До неї увійшли Номан Челебі-Джихан, Джафер Сейдамет, Амет Озенбашли, Сеітджеліль Хаттат і Алі Боданінський. З’їзд призначив вибори на 17 листопада, а проведення Курултаю –з 17 листопада по 7 грудня.

Мусульманський виконком організував проведення виборів. Згідно спеціально прийнятому ним закону в них брали участь кримські татари, які досягли 20 років. Вибори проходили у п’яти виборчих округах. На Курултай були обрані 76 делегатів, у тому числі, від Ялти - 24 делегата, Сімферополя - 19, Феодосії - 16, Євпаторії - 11, від Ора (Перекопу) - 6. Серед делегатів були 4 жінки.

Курултай відкрився 26 листопада о 14.00 в м. Бахчисараї, в Ханському палаці, після здійснення делегатами намазу. Біля палацу зібралося багато людей, грав військовий марш. Коротку вступну промову виголосив Муфтій Криму, Голова Центрального виконавчого Комітету Мусульман Криму Нjман Челебі-Джихан.

Були сформовані Президія та Секретаріат Курултаю.

Курултаю перейшли всі повноваження Мусульманського виконкому. Засідання Курултаю тривали в грудні 1917 року. На ньому розглядалися питання державного ладу Криму, взаємини кримських татар з іншими національностями на півострові, політика національного уряду, вироблення законів, що визначають різні сфери суспільного життя кримських татар, проведення корінних реформ.

Курултай оголосив створення Кримської народної республіки, прийняв Конституцію, державну символіку, після чого оголосив себе парламентом. Головою парламенту був обраний Асан Сабрі Айвазов, головою національного уряду - Н. Челебі Джихан. До складу уряду, сформованого 18 грудня, увійшли Джафер Сейдамет, Амет Шюкрі, Амет Озенбашли, Сеітджеліль Хаттат.

Більшовицький уряд Росії не визнав Кримську Народну Республіку і кримськотатарський уряд. 26 січня 1918 більшовицькі збройні загони з Севастополя перейшли до активних військових дій. Кримськотатарський уряд був повалений, а контроль над Кримом тимчасово перейшов до більшовиків. Голова кримськотатарського уряду Номан Челебі-Джихан був заарештований більшовиками і 27 днів утримувався в Севастопольській в'язниці. 23 лютого 1918 Н.Челебі-Джихан був розстріляний, його труп викинули в Чорне море.

Встановлення радянського режиму в Криму в 1920 році, хоча і призвело до заснування Кримської АРСР з метою привернути корінний народ до нової влади, на практиці супроводжувалося посиленням репресій відносно його найяскравіших представників. Була проведена грунтовна чистка державного апарату від кримських татар, запідозрених у прагненні до національного відродження, тисячі сімей сільських жителів вислані під час колективізації, знищений цвіт кримськотатарської інтелігенції. Але основний удар по «нелояльному» кримськотатарському народу було завдано поголовною депортацією 1944 року.

Другий Курултай.

Будучи вислані за межі своєї батьківщини і перебуваючи ще в умовах спецпоселень, кримські татари розгортають масовий Національний рух за повернення народу в Крим та відновлення всіх його прав.

Структура кримськотатарського Національного руху, основи якої були закладені в кінці 50 - початку 60-их років XX століття, була максимально пристосована до діяльності в умовах жорсткого авторитарного комуністичного режиму. Національний рух складався тоді з широкої мережі ініціативних груп, що діяли практично у всіх регіонах СРСР, де проживали кримські татари. До ініціативної групи міг увійти кожен кримський татарин, який бажав допомогти своєму народу у вирішенні національного питання. Не маючи єдиного керівного центру, ініціативні групи, тим не менше, координували свою діяльність через обласні, республіканські (в Узбекистані) і всесоюзні наради, які проводилися регулярно. Якщо ініціативні групи багато своїх акцій здійснювали цілком відкрито і їх діяльність можна назвати напівлегальною, то місце, час, склад учасників нарад ініціативних груп були ретельно законспіровані. На цих нарадах заборонялося вести будь-які записи, в тому числі протокольні, і про вжиті на них рішеннях керівники ініціативних груп повідомляли на місцях усно.

Такий продуманий механізм децентралізації діяльності ініціативних груп, при їх широкій народній підтримці не дозволяв владі, незважаючи на різні форми репресій, придушити національний рух кримських татар. У 1970-80-ті роки в русі з'явилися різні групи і течії, які, маючи загальну задачу, дотримувалися різної тактики: від лояльності до влади до неприйняття комуністичного режиму та співпраці з правозахисними організаціями в СРСР. Парадоксально, але ця обставина теж сприяла підвищенню його стійкості. У такій формі рух, пройшовши через періоди підйому і спаду, проіснував 30 років.

У середині 80-их років у зв'язку з демократичними перетвореннями в СРСР відкрилися можливості для активізації Національного руху через розвиток нових організаційних форм. У ініціативних групах зріло розуміння про необхідність створення постійно діючого координаційного органу, що складається з авторитетних представників руху.

Можна вважати, що кримські татари одними з перших серед національних рухів СРСР перейшли до створення організації з такими функціями. Після декількох років перерви було відновлено проведення регулярних нарад кримськотатарських активістів. 11-12 квітня 1987 року в м. Ташкенті відбулася Перша Всесоюзна нарада представників ініціативних груп, що прийняла текст Звернення кримськотатарського народу на ім’я Генерального секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова, в якому викладено основні вимоги і наводився список 16-ти представників для зустрічі з керівництвом країни для обговорення шляхів і термінів вирішення кримськотатарського національного питання.

З метою створення координаційної групи Національного руху і проведення роботи на місцях, були обрані ще 20 представників. Вони увійшли до складу Центральної ініціативної групи (ЦІГ) поряд з 16 представниками, зазначеними у Зверненні і, таким чином, загальна кількість членів ЦІГ стало налічувати 36 осіб.

Становлення ЦІГ як вищого керівного органу Національного руху закінчилося на Другому Всесоюзному нараді представників ініціативних груп 13-14 червня 1987 року. На цій нараді був переглянутий його склад, який тепер став нараховувати 15 осіб. Найближчим завданням ЦІГ було направлення в Москву численної делегації для проведення мирних акцій з метою привернення уваги керівництва країни та громадськості до проблеми кримських татар.

ЦІГ мала статус постійно діючого органу в період між Всесоюзними нарадами і визнавалася більшістю ініціативних груп кримських татар. Вона стала основним центром акцій кримських татар, які проводяться в 1987-1988 рр.

На п'ятій Всесоюзній нараді представників ініціативних груп 29 квітня-2 травня 1989р. у м. Янгіюлі Ташкентської області переважною більшістю голосів було прийнято рішення заснувати на базі існуючих ініціативних груп суспільно-політичну Організацію кримськотатарського національного руху (ОКНР). Нова організація стала наступником ЦІГ, мала фіксоване членство, статут і програму. Центральна Рада і голова організації (ним став Мустафа Джемілєв) були обрані таємним голосуванням строком на один рік.

Усі наступні великі форуми, з’їзди і засідання Центральної Ради ОКНР надалі стали проводитися в Криму, куди став переміщатися поступово весь центр руху у зв’язку з масовим переселенням кримських татар на свою батьківщину. Участь ОКНР у всіх основних подіях руху призвела до стрімкого зростання його авторитету.

 

Підготовка і проведення з'їзду

Поза ОКНР продовжувала залишатися значна частина активних ініціативних груп. До того ж, центральна і кримська влада, не бажаючи в принципі вирішувати кримськотатарську проблему, посилаючись на наявність в русі різних організацій і груп, всіляко ухилялися від конструктивного діалогу з ОКНР.

Ці основні причини, що наклались на тенденцію утворення в країні загальнонаціональних демократичних політичних рухів і організацій, спонукали лідерів руху шукати взаємоприйнятну форму для об'єднання всіх структур руху на ширшій платформі.

Конкретну форму такого об'єднання підказав історичний досвід, який був осмислений і трансформувався в ідею проведення загальнонаціонального з’їзду - Курултаю. Наступні події були підпорядковані цій логіці.

8 березня 1990 року. Утоворення на засіданні Центральної Ради ОКНР робочої групи для вивчення можливості проведення Курултаю.

1 травня 1990 року. Робочій групі доручено встановити контакти з представниками усіх течій національного руху, а також іншими зацікавленими групами кримських татар для спільної роботи в цьому напрямку.

Літо 1990 року. Відбулися тривалі консультації, які виявили підтримку різних течій Національного руху в Середній Азії, Україні, Криму, Казахстані, Москві, Ленінграді та інших регіонах Росії ідеї проведення такого форуму.

23 вересня 1990 року. Установчі збори Організаційного комітету з підготовки Курултаю, до якого увійшло 36 осіб (голова - Сервер Омеров). Визначено структуру оргкомітету: Центральна виборча комісія, редакційна комісія та організаційне бюро. Оргкомітет затвердив «Положення про організацію виборів делегатів на з'їзд кримськотатарського народу», форми бланків: «Реєстраційний лист виборця» «Реєстраційний лист учасників конференції», рекомендував зразок протоколів.

«Положення про організацію виборів ...» було опубліковано в пресі і передбачало проведення виборів в два щаблі. На першому етапі на загальних зборах за місцем проживання кримських татар обиралися виборщики, які на другому етапі на своїх конференціях (районних, міських, обласних або республіканських) обирали делегатів з’їзду. Були встановлені квоти - 1 вибірник від 30 осіб кримськотатарського населення, 1 делегат з'їзду - від 1000 чоловік (33-34 вибірників). У виборах мав право брати участь кожен кримський татарин (татарка), який досяг 16-річного віку. Виборців обирали відкритим (на розсуд зборів - таємним) голосуванням, делегатів з'їзду на конференції - таємним.

З жовтня 1990 року по травень 1991 року. Проведення виборчої кампанії, якої всіляко перешкоджають місцеві органи влади.

Оргкомітет провів численні зустрічі із співвітчизниками у Криму, Херсонській області, Узбекистані, Таджикистані та Москві. На цих зустрічах переважна більшість людей підтримала ідею проведення з'їзду, вважаючи, що через участь у виборах делегатів з'являється можливість безпосередньо впливати на вирішення життєво важливих для всього народу питань.

Мета скликання Курултаю була позначена як об’єднання всіх інтелектуальних, духовних, економічних сил народу для якнайшвидшого вирішення проблем, насамперед - повернення на свою Батьківщину і відновлення його державності. Основним завданням Курултаю було названо визначення шляхів вирішення національних проблем і вибори постійного органу Меджлісу.

Проти проведення Курултаю виступила нечисленна група активістів Національного руху, що об’єдналася в групу під керівництвом Юрія Османова і носить назву Національний рух кримських татар (НРКТ). Ця група вела посилену агітацію на місцях, закликаючи співвітчизників саботувати вибори делегатів.

У оргкомітету не було достовірних статистичних даних про чисельність кримських татар (за офіційними даними, кримських татар налічувалося 272 тис. чоловік, хоча передбачалося, що це число значно занижено). Після обговорення було прийнято рішення орієнтуватися на офіційну цифру, щоб виключити будь-які спекуляції в майбутньому з боку влади щодо легітимності Курултаю.

Інтенсивно робота проводилася на Україну і в Криму, де вже проживало понад 120 тис. кримських татар. Величезна робота була проведена в Узбекистані та інших республіках Середньої Азії, Краснодарському краї та інших регіонах РРФСР, де волею долі опинилася значна частина кримськотатарського народу.

6-7 квітня 1991 року на черговому засіданні Оргкомітету з підготовки та проведення виборів Курултаю були підведені перші підсумки виборів делегатів. У Криму вибори перебували вже на стадії завершення, в усіх районах відбулися конференції вибірників. Але в деяких регіонах виявилося можливим проведення довиборів у відповідності до встановленої квоти, тому що серед частини співвітчизників своєчасно не була проведена організаційна робота. Оргкомітет констатував не зовсім задовільний стан з виборами делегатів в Узбекистані і Таджикистані. Там було обрано на даний момент 55 делегатів і передбачалося обрати ще близько 40 делегатів. Оргкомітет відзначив, що в цілих регіонах, таких як Ферганська область Узбекистану та Ленінабадська область Таджикистану організаційна робота не відбулася через те, що прихильникам групи Юрія Османова вдалося дезінформувати співвітчизників щодо справжніх цілей і завдань Курултаю.

Вибори також відбулися в ряді міст і районів Краснодарського краю, повністю завершилися в Херсонській області. Передбачалося їх проведення найближчим часом в Латвії, Литві, Білорусії.

Вибори викликали зростання національної самосвідомості кримських татар в тих регіонах СРСР, де вони проживали невеликими компактними групами. Надійшли відомості про вибори делегатів Курултаю в Комі АРСР, Татарстані, Марійської АРСР, м. Гур’євськ Казахської РСР, м. Одеса та інших місцях.

Враховуючи весь хід підготовки до Курултаю, Оргкомітет визнав можливим призначити дату проведення з'їзду на 26-30 червня 1991 року. Він також прийняв рішення звернутися до органів державної влади Криму з заявою, щоб довести до їхнього відома призначену дату Курултаю з метою виділення відповідного приміщення для проведення з'їзду народних представників. Фінансування всіх заходів Курултаю було визначено здійснювати за рахунок тих пожертв, які вносилися виборцями в ході виборів делегатів.

26-27 травня 1991 року на засіданні Оргкомітету було вирішено через 2 тижні завершити вибори делегатів і створена Мандатну комісію. Члени Оргкомітету обговорили проекти Положення про Меджліс та Статуту Фонду «Крим», які були опубліковані 30 травня у газеті «Авдет», і розглянули питання технічного забезпечення проведення виборів.

Кримська влада з самого початку підготовки до Курултаю зайняла по відношенню до нього насторожену і погано приховану ворожу позицію. На підставі опублікованих у пресі проектів документів влада заявила, що в них передбачається створення незалежного національного парламенту і паралельних структур влади. Вони відмовилися дати офіційний дозвіл на проведення Курултаю і скріпити своєю печаткою запрошення Оргкомітету з проведення Курултаю для зарубіжних гостей.

У відповідь на це 30 травня 1991 р. кілька сотень кримських татар провели в м. Сімферополі демонстрацію протесту перед будівлею Ради міністрів Криму. Це змусило владу підписати запрошення закордонним гостям і видати офіційний дозвіл на проведення Курултаю, але із застереженням, що якщо там будуть прийняті рішення про створення «паралельних структур влади», то повну відповідальність за це понесуть організатори Курултаю. Стало відомо, що радянські посольства і консульства в ряді країн отримали розпорядження не видавати в'їзних віз в СРСР особам, запрошеним на Курултай кримськотатарського народу. 19 червня представнику ОКНР в Туреччині Зафер Каратау були передані умови радянського посольства, при дотриманні яких турецьким громадянам буде дозволено в'їзд в СРСР: у випадку, якщо вони не будуть брати участь в роботі кримськотатарського Курултаю та можливих в Криму мітингах і демонстраціях кримських татар.

Остаточні результати виборів виявилися наступними.

У Криму обрано 129 делегатів, Узбекистані - 88, в Казахстані - 1, а Киргизстані - 4, в Таджикистані - 3, РРФСР - 16, Україна (крім Криму) - 9, Литві - 3, Латвії - 1, у м. Сухумі - 1. Мандатною комісією Курултаю були підтверджені повноваження 255 делегатів.

Враховуючи норму 1 делегат від 1000 чоловік, а також наявність представників практично від усіх регіонів, де проживали кримські татари, Курултай в такому складі мав право вирішувати поставлені перед ним завдання і обрати єдиний повноважний представницький орган кримськотатарського народу.

Запрошення на національний з'їзд кримськотатарського народу були розіслані в усі існуючі тоді державні органи Союзу і союзних республік, суспільно-політичним і правозахисним організаціям, до засобів масової інформації. Державні органи не виявили до нього інтересу, і на Курултаї їх представники не були присутні, за винятком представника Ради міністрів Україні та заступника голови Ради міністрів Криму.

Велику увагу до Курултаю виявили представники громадськості та засобів масової інформації.

Другий Курултай відкрився 26 червня 1991 року в Сімферополі.

Хід та результати Курултаю були прокоментовані в центральних газетах і ЦТ, висвітлені українськими, кримськими, турецькими засобами масової інформації. На сесії Курултаю з числа його делегатів був обраний Меджліс кримськотатарського народу, що складається з 33 осіб, а також Голова Меджлісу - Мустафа Джемілєв та затверджено його заступник - Рефат Чубаров.

6 липня 1991 відбулося перше засідання Меджлісу кримськотатарського народу, на якому була затверджена його структура. На цьому ж засіданні члени Меджлісу ухвалили рішення про підготовку Положення про місцеві органи національного самоврядування. Ці органи утворювалися відповідно до доручення Курултаю і покликані були реалізовувати рішення Меджлісу кримськотатарського народу, захищати інтереси народу, у взаємодії з місцевими органами державної влади сприяти відродженню і розвитку культури, мови, релігії, звичаїв і традицій.

Практично на території всіх 290 сільських, селищних, міських рад Криму протягом 1991-92 років були обрані регіональні та місцеві органи національного самоврядування кримських татар (меджліси), серед них - 15 районних та 7 міських меджлісів.

 

Ельведін Чубаров

Сайт створений за підтримки: МРІ (IRI) www.iri.org  і  БО "Фонд розвитку Криму" www.cdf.org.ua; Адреса: АР Крим, м. Сімферополь, вул.Шмідта, 2; Тел.: 27-35-26;   © 2011 QTMM.ORG All rights reserved.